Спецпроект

У Харкові вшанували пам'ять розстріляних поляків

Меса в пам'ять про жертв тоталіаризму відбулася на цвинтарі у харківських П'ятихатках у суботу, 2 листопада.

Про це повідомляє Генеральне консульство Польщі в Харкові.

 

Захід був присвячений Дню всіх померлих ("Задушки" польською), який відзначають католики в цей день.

На месі були присутні генеральний консул Януш Яблонський, працівники консульства, представники польських товариств із Харкова та Енергодару, науковці, священики та прості харків'яни. Спільно вони вшанували пам'ять вбитих НКВД польських офіцерів та інших померлих.

 

Нагадуємо. На спецоб'єкті НКВД у П'ятихатках були захоронені рештки 4302 поляків, що опинилися у радянькому полоні у вересні 1939 року та були розстріляні у квітні - на початку травня 1940 року. З них 3820 офіцерів – військовополонені, які були етаповані з Старобільського табору.

Як спецоб'єкт НКВД квартал №6 у харківському Лісопарку використовувався з березня 1938 року. У 1990-х роках прокуратура та експерти дослідили 75 масових поховань. З них 15 містили рештки польських офіцерів, 60 могил - харківців, які були розстріляні у Харківському УНКВД під час Великого терору. Поіменний список радянських громадян, які були поховані на цьому секретному цвинтарі НКВД налічує 4320 осіб.

У документах КГБ кінця 1960-х років є згадка, що загальна кількість жертв НКВД, похованих у П'ятихатках, може сягати до 13 тисяч осіб.    

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?