У Львові розпочались пошукові роботи могил захисників міста з 1939 року

ТОВ "Українська пам'ять" спільно із спеціалістами Інституту національної пам’яті Польщі розпочали пошуково-земляні роботи з пошуку могили польських вояків, що загинули у вересні 1939 року та поховані на давньому кладовищі на Збоїщах – зараз це однин з північних районів міста Львова.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

Колаж старого цвинтару на Збоїщах
Колаж старого цвинтару на Збоїщах
ФОТО: photo-lviv.in.ua

ʺКожен етап пошукових робіт, які веде Бюро пошуків та розпізнання ІНП, розпочинається з ознайомлення з місцем і перевіркою, як змінилася інфраструктура з огляду на карти та документи, які ми маємоʺ, - сказав отець Томаш Тшаска з ІНП, який разом зі спеціалістами Бюро знаходиться на місці у Львові.

Він також додав, що черговим етапом робіт ІНП буде перевірка, чи на давньому цвинтарі на Збоїщах знаходяться гробові ями – братня могила солдатів вересня 1939 року.

На місці проведення робіт разом з ТОВ "Українська пам'ять" працюють польські спеціалісти. На давньому некрополі знаходяться поодинокі пам'ятки, в тому числі також символічний хрест з таблицею, яка присвячена ʺсолдатам Польського війська, які полягли за захист батьківщини у вересні 1939 рокуʺ.

Поряд також знаходиться пам'ятний знак українським солдатам, які полягли у боротьбі за волю України у 1918-1919 роках.

Зараз пошукові роботи ІНП зосередженні на могилах польських солдатів, які у вересні 1939 року поблизу Львова полягли у боротьбі з німецьким Вермахтом, який атакував місто.

Заплановані роботи мають дослідницький характер, зокрема проводяться пошуково-земляні роботи з пошуку могили польських вояків, що загинули у вересні 1939 року. Експерти на основі попередніх досліджень та архівних джерел хочуть детально дослідити місце розташування могили, де можливо поховані солдати, які боролися за Львів. У випадку виявлення останків, в майбутньому буде проведена ексгумація з метою перепоховання.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?