Адміністрація одного із районів Праги проголосувала за встановлення пам'ятника "власівцям"

Увечері 10 грудня члени адміністрації району Прага-Ржепор'є проголосували за встановлення на своїй території меморіалу в пам'ять про бійців Російської визвольної армії («РОА», Русская освободительная армия – рос.), полеглих під час підтримки Празького повстання в травні 1945 року.

"За" проголосувало десять з десяти присутніх членів районної ради, що складається з 11 депутатів, повідомляє Czech Radio.

Військовослужбовці 1-ї дивізії
Військовослужбовці 1-ї дивізії "РОА". Прага, 7 травня 1945 року
Фото: Národní filmový archiv

Староста Павел Новотни відхилив пропозицію жителів району провести референдум з питання встановлення пам'ятника. Дебати тривали близько двох годин – основним пунктом дискусії стало питання, чи належали військові підрозділи "РОА" до частин СС.

Присутні на зборах нащадки свідків подій підтвердили, що на території Ржепор'я "власівці" вели себе виключно коректно і не пригноблювали місцеве населення.

Ініціатори створення меморіалу, проект якого ще належить вибрати, нагадали, що генерал Власов і генерал Буняченко зупинялися в Ржепор'ї в ніч з 6 на 7 травня 1945 року.

МЗС РФ раніше вже висловило свій категоричний протест проти створення подібного меморіалу. Чеське зовнішньополітичне відомство, зі свого боку, нагадало, що питання встановлення пам'ятників, згідно із законами Чеської Республіки, знаходиться виключно у віданні місцевого самоврядування.

Адміністрація має намір поставити пам'ятник вже в наступному році, коли відзначатиметься 75 річниця закінчення Другої світової війни.

За словами старости району Павела Новотни, слід увічнити пам'ять близько 300 бійців "РОА", полеглих в дні Празького повстання. Адміністрація також планує встановити біля пам'ятника інформаційну табличку, на якій будуть вказані не тільки позитивні, але і негативні сторони дій "РОА".

Як відомо, керівники Празького повстання домовилися з генерал-майором С.Буняченком, командиром 1-ї дивізії "РОА", яка рухалася в напрямку на м. Лінц (Австрія) для об'єднання з рештою підпорядкованих генерал-лейтенанту А.Власову формувань.

На офіцерській раді 4 травня було прийняте рішення про участь у повстанні, 5 травня, поки празька радіостанція була в руках чехів, ця інформація прозвучала в ефірі.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.