Стали відомі нові кавалери ордену «За інтелектуальну відвагу»

Орден «За інтелектуальну відвагу» — срібний орден, який щороку вручає Капітула незалежного культурологічного часопису «Ї».

Зазвичай урочиста церемонія вручення з лаудаціями номінантам відбувається на щорічній церемонії "Межа року", після титульної промови головного і неодмінного редактора незалежного культурологічного часопису "Ї" Тараса Возняка, повідомляє видання Збруч.

 
Тамара Гундорова, Олександр Ройтбурд, Станіслав Росєк

Отже, орденами "За інтелектуальну відвагу" було відзначено:

Тамару Гундорову, професорку, літературознавицю і культуролога – "за відважну інтелектуальну інтерпретацію постмодерної дійсності як у літературі, так і у житті" (розкішну лаудацію презентувала Галина Старовойт);

Станіслава Росєка, професора, директора ґданського видавництва "Слово/образ територія" – "за послідовну поставу та відвагу у дослідженні незвіданих реґіонів людського буття та активну участь у формуванні модерного інтелектуального дискурсу як у Польщі, так і в Україні" (ґрунтовну лаудацію прочитав професор Марек Вільчинський);

Олександра Ройтбурда, художника, директора Одеського художнього музею – "за гідність та відвагу у творенні новітніх візуальних та вербальних сенсів" (фахову лаудацію подав Богдан Шумилович).


Як пише Збруч, для Олександра Ройтбурда церемонія стала нагодою вперше одягнути фрак, що чекав такої оказії кілька років, а для для професора Станіслава Росєка – вперше за останній десяток років вдягнути краватку.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?