У Хіросімі зносять дві будівлі, які пережили атомне бомбардування 1945 року. ФОТО

Влада Хіросіми планує знести дві будівлі, які вціліли після американської атаки атомної бомби «Малюк» у 1945 році.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на BBC.

Вулиця Хіросіми зі збереженими будівлями
Вулиця Хіросіми зі збереженими будівлями
ФОТО: ВВС

Йдеться про будівлі 1913 року побудови — студентський гуртожиток і колишню фабрику військового одягу. Після атаки їх використовували як тимчасові лікарні.

Увагу на будівлі влада звернула ще у 2017 році, тепер же за планом їх повинні знести до 2022 року. Основна причина — аварійність будівель і можливість їх обвалення при землетрусі. Будівлі вже тривалий час не використовуються та закриті для відвідування.

89-річний Івао Наканіші, який пережив бомбардування в одному з цих будинків, очолює групу активістів, які виступають за збереження будівель як памʼяток.

"Враховуючи історичне значення повідомлення про трагедію майбутньому поколінню, ми не можемо допустити знесення [...]. Це цінні будівлі, які розповідають нам про жах атомної бомби", — сказав він.

Хіросіма, після бомбардування
Хіросіма, після бомбардування
ФОТО: AFP

У місті після вибуху вціліли 85 будівель. Найвідоміша — будівля Виставкового центру торгово-промислової палати Хіросіми (Купол Гембаку), яка входить у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. При вибуху 6 серпня 1945 року загинули 80 тис. осіб і понад 100 тис. постраждали.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.