Замість добрива: археологи розгадали загадку бовванів острова Пасхи. ФОТО

Стародавні рапануйці — корінні мешканці острова Пасхи в Тихому океані — вирубували кам'яні статуї моаї, оскільки вірили, що ті допомагають збільшити врожай.

Тепер вчені довели, що виробництво базальтових бовванів дійсно робило землю родючішою, повідомляє ВВС. Україна.

 

На крихітному полінезійському острові — його площа всього близько 163 кв. км — налічується понад 1000 монолітних статуй розміром від 3-5 до 10-12 метрів. Їх створили місцеві мешканці в XI-XVI ст. - задовго до того, як туди вперше прибули європейці.

У вчених було кілька припущень щодо призначення кам'яних ідолів, проте донедавна жодне з них не можна було підтвердити або спростувати напевно.

 

Тепер команда американських археологів під керівництвом Джо Анни Ван Тілберг стверджує, що знайшла наукові докази того, що метою спорудження моаї було підвищення врожайності місцевих земель.

Такий висновок вчені зробили, вивчивши хімічний склад базальтової породи, з якої вирубані статуї.



"Я не повірила очам"

Команді Ван Тілберг допомагала геоархеолог і ґрунтознавець Сара Шервуд. Спільно вони провели ретельне дослідження двох бовдурів з каменоломні, розташованій на схилі вулкана Рано Рараку в західній частині острова.

Саме звідти родом 95% всіх монолітних статуй — хоча сам вулкан біля основи займає менш як 1% площі тихоокеанського острова.

"Коли ми отримали результати хімічного аналізу, я не повірила своїм очам, — згадує Шервуд. – Там була дуже висока концентрація елементів, які я в принципі не очікувала побачити — на кшталт кальцію або фосфору. Саме вони є ключовими для успішного вирощування рослин і просто необхідні для отримання високого врожаю".

Це дозволило вченим зробити висновок, що підніжжя вулкана не тільки служило місцевим жителям джерелом каменю, але і надавало родючі землі для сільського господарства.

 

"В інших місцях острова ґрунти швидко виснажувалися і зазнавали ерозії, оскільки рослини витягали з них поживні речовини. Але в каменоломні, де внаслідок будівельних робіт земля постійно піддобрювалася дрібними фрагментами базальтової породи, були ідеальні умови для вирощування сільгоспкультур", - пояснює професор Шервуд.

Подальші аналізи ґрунту біля каменоломні Рано Рараку показали, що в минулому там дійсно вирощували різні види культур — банани, батат і колоказію (таро).

Помітивши, що поруч з вирубаними з вулканічного базальту бовванами земля дає більший урожай, аборигени цілком могли розставити їх по всьому острову.

Таким чином, статуї фактично виконували функцію добрив. Хоча з таким самим (або навіть більшим) успіхом можна було піддобрювати поля просто вулканічною породою, розмеленою на дрібні частини.

 

"Наші розкопки розширюють наші уявлення про моаї й змушують нас зрозуміти: яким би очевидним нам щось не здавалося спочатку, насправді все не так просто", - говорить Ван Тілберг, що присвятила дослідженню статуй острова Пасхи понад 30 років.

Однак далеко не всі моаї робилися "на вивіз", як думали раніше — багато хто з них спочатку планували залишити в кар'єрі.

До такого висновку команда Ван Тілберг прийшла, розкопавши в каменоломні раніше не помічені статуї, одна з яких була встановлена на п'єдесталі, а інша наполовину закопана в землю. Це дозволяє припустити, що ідолів не "кинули" на схилі вулкана, а спеціально там залишили.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.