У харківських підземеллях може з’явитися музей. ФОТО

У підземних ходах біля Свято-Успенського собору, під вул. Квітки-Основ'яненка, може з'явитися музей.

Про це Depo.Харків повідомили у прес-службі Харківської міськради.

 

За даними мерії, підземелля колишнього купецького двору кінця XVIII-го століття з 2005 року досліджують представники Харківського фонду сприяння історико-культурним дослідженням "Діти підземелля".

30 листопада вони розчищали підземні ходи. Роботи велися близько шести годин, було вивезено півтисячі мішків з ґрунтом.

Як повідомив член правління "Дітей підземелля" Ігор Денисенко, вцілілі після війни підземелля купецького двору – це близько 250 кв. м підвальних приміщень і 90 м підземних галерей, які прокладені на глибині понад 4 м при ширині 2,13 м і висоті 2,25 м.

Спочатку там розташовувалися купецькі склади, де зберігали вино і, можливо, контрабанду. Під час Другої світової війни там облаштували бомбосховище, де ховалися люди, які жили і працювали у цьому районі, а коли місто захопили німці – військові.

 

У 1941-1942 роках купецький двір сильно постраждав від бомбардувань, і після звільнення міста його вирішили не відновлювати. Надземну частину зруйнували, але вцілів фрагмент підвалів, який примикає до Свято-Успенського собору. Зараз це будівля будівельного коледжу.

З підземелля вивезли 22-й самоскидb із землею і будівельним сміттям. Денисенко розповів, що, коли члени організації вперше прийшли на об'єкт, там було близько 45 м ходів.

За цей час вони вручну зібрали понад 100 куб. м ґрунту і подовжили систему підземних галерей вдвічі. У підземеллях знаходили старовинні світильники, залишки електроарматури (на початку 20-го століття туди провели освітлення), пляшки, де зберігалося вино і пиво, залишки гвинтівок, гранати, німецьку рацію. Найцінніші зі знахідок допомагають зрозуміти, як використовувалося підземеллі в різні роки.

 

Загалом "Діти підземелля" обстежили вісім об'єктів в історичному центрі міста. За словами Ігоря Денисенка, старовинні харківські підземні ходи не були єдиним лабіринтом, а належать до окремих систем різної довжини.

"Якщо робити музей харківських підземель, то підземелля купецького двору – найцікавіше. На Сході України воно може стати першим музеєм у міських підземеллях не культового призначення.

Ми робили розрахунки з одеськими колегами: якщо об'єкт офіційно почне працювати, то потік туристів буде постійним, і це може підвищити туристичну привабливість міста", - зазначив Денисенко.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.