На дні Шацького озера знайшли гербову печатку шляхтича. ФОТО

Гербову печатку XIX століття знайшли на дні одного з Шацьких озер та передали до Любомльського краєзнавчого музею.

Про це повідомляє dyvys.info.

 
Фото: volyn.com.ua

"Це типова приватна печатка шляхтича першої половини ХІХ століття. Визначити, кому належить, можна лише випадково – на ній немає герба, а лише ініціали. Можливо, вона належала комусь із місцевих землевласників.

На бронзовій підовальній (близькій за формою до овалу) печатці діаметром близько 20 мм зображено латинську літеру "R" та корону. Зі зворотного боку є вушко з отвором", – розповів доктор історичних наук Андрій Гречило, до якого музейні працівники звернулися за консультацією.

Хто став меценатом?

"Печатку було випадково знайдено на дні одного із Шацьких озер. На жаль, наші музеї не настільки багаті, щоб мати вільні кошти для скуповування предметів, що можуть бути гідно представлені на стендах.

Тож редакція "Газети Волинь" вирішала допомогти, аби цікавий та добре збережений експонат не осів у приватній колекції, не "поплив" за кордон, а став окрасою експозиції.

Відтак започатковуємо акцію "Стань другом музею". Ми профінансували купівлю печатки, і нині вона перебуває у фондах Любомльського краєзнавчого музею" - йдеться у повідомленні volyn.com.ua.

 
Фото: volyn.com.ua

Директор Любомльського краєзнавчого музею Юрій Фініковський вважає, що така річ могла бути виготовлена в одному екземплярі, а це ще більше ускладнює її атрибутацію.

"Все одно ми раді, що цей артефакт прикрасив колекцію Любомльського краєзнавчого музею", – розповідає краєзнавець.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?