Президент Литви Науседа нагородив медалями 11 українців, які охороняли Верховну раду Литви в 1991 році. ФОТО

Лідер Литовської Республіки Гітанас Науседа вручив 11 громадянам України пам'ятні медалі. У січні 1991 року вони активно захищали свободу і незалежність Литви.

Про це Цензор.НЕТ повідомляє з посиланням на пресслужбу президента Литви.

 
Фото: пресслужба президента Литви

Церемонія нагородження відбулася в Президентському палаці у Вільнюсі. Громадяни Литви та України були нагороджені пам'ятними медалями до Дня захисників свободи 13 січня.

 
Фото: пресслужба президента Литви

"Навіть перед лицем найбільшої небезпеки Литва була не одна. Ми з великою повагою згадуємо тих, хто протестував і засуджував кровопролиття в інших країнах.

Ми дякуємо тим, хто поділяв небезпеку з нашими захисниками свободи, збирав і перевозив підтримку за межі Литви, а деякі, як наші українські друзі, навіть присягли Литовській Республіці", - сказав Науседа.

 
Фото: пресслужба президента Литви

Державні нагороди отримали 24 особи. Українці були удостоєні цієї нагороди вперше з 2002 року. Частина з них у січні 1991 року захищали Верховну Раду Литовської Республіки та інші важливі державні об'єкти.

 
Фото: пресслужба президента Литви

13 січня 1991 радянська влада намагалася силою повалити владу Литви, яка оголосила 11 березня 1990 року незалежність від СРСР.

Під час захоплення радянськими військовими частинами та спецпідрозділами Вільнюської телевежі і будівлі Литовського радіо і ТБ загинуло 14 осіб, більш ніж тисяча беззбройних людей постраждали.

 
Фото: пресслужба президента Литви

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.