АНОНС Презентація пошукового порталу загиблих у Другій світовій війні

2020-й – рік 75-ліття роковин закінчення Другої світової війни. За радянськими нормативами цього ж таки року мав завершиться термін зберігання у військкоматах документів на загиблих. Що було б із ними далі, невідомо.

Проте фахівці Національного музеї історії України у Другій світовій війні встигли зібрати й урятували унікальний документальний фонд, який нині налічує 10 тис. архівних справ. А до того ж зробили його загальнодоступним, створивши електронну базу даних.

 

Сайт допоможе відвідувачам установити долі зниклих безвісти родичів, знайти документи, пов'язані із загибеллю військовослужбовців, стане в пригоді дослідникам військової історії.

Цей проект – перший приклад упорядкування розпорошених по військкоматах "похоронок" та облікових документів на пострадянських теренах, а також єдиний такого обсягу пошуковий портал, створений самостійно музеєм.

Наразі електронний ресурс акумулює відомості про радянських військовослужбовців з України, які загинули і зникли безвісти, а також поховані на її території.

Містить 258 011 записів і 311 572 документи щодо Київської та Житомирської областей.

Упродовж 2020 р. буде викладено ще 110 тис. записів і 120 тис. документів. У перспективі – залучення до співпраці інших державних установ та створення на єдиній платформі всеукраїнського пошукового порталу загиблих комбатантів різних військових формувань періоду Другої світової війни.

Під час презентації буде представлено оригінальні документи з обліку загиблих. Фахівці розкажуть про особливості їх створення та обігу, що дають розуміння, чому остаточну цифру втрат установити неможливо. Родини, яким Музей допоміг знайти відомості про рідних, поділяться своїми історіями пошуку.

У презентації візьмуть участь музейники, науковці, архівісти, пошуковці, військові історики, демографи та інші фахівці.


Час: 16 січня, четвер, 12.00


Місце:
Національний музей історії України у Другій світовій війні, вул. Лаврська, 27, Головна експозиція музею (Зал Пам'яті)

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.