Спецпроект

Зеленський підтримав звернення щодо визнання Шептицького "Праведником народів світу"

Президент України Володимир Зеленський підтримав звернення головного рабина України Моше Реувена Асмана щодо присвоєння митрополиту Андрей Шептицькому почесного звання "Праведника народів світу".

Про це Зеленський заявив під час спільної з Президентом Польщі Анджеєм Дудою пресконференції, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Не можу не згадати про родину Шептицьких, яка не тільки врятувала понад 160 євреїв, а й відкрито вимагала від нацистських керівників припинити їх переслідування.

Нещодавно головний рабин України Моше Реувен Асман попросив центр пам'яті Голокосту Яд-Вашем присвоїти митрополиту Андрею Шептицькому почесне звання Правденика народів світу. Я долучаюся до цього прохання задля всиновлення історичної справедливості", - сказав Зеленський.


Нагадуємо, головний рабин України Моше Реувен Асман 21 січня звернувся листом до керівника ізраїльського інституту "Яд Вашем" із проханням напередодні Міжнародного Дня пам'яті жертв Голокосту і 75-річчя визволення табору смерті Аушвіц присвоїти митрополитові УГКЦ Андрею Шептицькому почесне звання "Праведника народів світу".

У зверненні головного рабина йдеться, що митрополит Андрей Шептицький керував операцією з порятунку більш ніж 150 єврейських дітей у роки Голокосту у Західній Україні.

Асман також назвав абсурдною ситуацію, за якої молодший брат митрополита архимандрит Климентій Шептицький, а також ігуменя Олена Вітер, які виконували прямі вказівки митрополита Андрея Шептицького, отримали почесні звання "Праведників народів світу" від "Яд Вашем", а митрополит, який стояв на чолі цієї вкрай ризикованої для життя операції, його не отримав.

Головний рабин України Моше Реувен Асман на аргументи інституту проти присвоєння звання митрополитові (що глава церкви привітав прихід німецьких військ до Львова і нібито "благословив дивізію СС "Галичина" – ред.) зазначив, що немає жодного справжнього документа, який підтверджує факт "благословення дивізії", і що порятунок єврейських дітей важливіший.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?