Серіал "Чорнобиль" отримав відзнаку премії "Золотий глобус"

Премію "Золотий глобус" як найкращий драматичний фільм отримала стрічка "1917", серед комедій та мюзиклів переміг фільм "Одного разу в Голлівуді", а серед міні-серіалів – "Чорнобиль".

Про це повідомляє Українська правда із посиланням на Variety.

 
ФОТО: GOLDENGLOBES.COM

Вручення премії Голлівудської асоціації іноземної преси (HFPA) "Золотий глобус" відбулося у Лос-Анджелесі в ніч на 6 січня. 77-е нагородження пройшло на території готелю "Беверлі Хілтон", а провів церемонію Рікі Джервейс.

На відміну від "Оскара" "Золотий глобус" вибирає не один найкращий фільм, а два: один драматичний і одну комедію або мюзикл.

Цьогоріч у номінації "найкращий драматичний фільм" переможцем стала стрічка "1917" Сема Мендеса. Вона обійшла, зокрема, "Ірландця" Мартіна Скорсезе і "Джокера" Тодда Філліпса. Крім того, за "1917" Мендес також удостоївся звання "найкращий режисер".

Серед комедій та мюзиклів 2019 року найкращим назвали "Одного разу в Голлівуді" Квентіна Тарантіно. Він обійшов "Ножі наголо", "Рокетмена", "Кролика Джоджо" і "Мене звуть Долемайт". Тарантіно також отримав статуетку за перемогу у номінації "найкращий сценарій".

Південнокорейська стрічка "Паразити" режисера Пон Чжун Хо отримала "Золотий глобус" у номінації "Найкращий фільм іноземною мовою".

"Містер Лінк: Загублена ланка еволюції" переміг як найкращий анімаційний фільм. Ця стрічка студії Laika обійшла відразу трьох конкурентів від Disney - "Холодне серце 2", "Історію іграшок 4" і "Короля Лева", а також "Як приручити дракона 3" від Universal.

Найкращим комедійним серіалом став "Флібег" Фібі Уоллер-Брідж.

Найкращим драматичним серіалом HFPA визнала проект каналу HBO "Спадкоємці". Робота режисера Марка Майлод змагалася з "Короною" режисера Бенджаміна Карона, "Ранковим шоу" режисера Мімі Ледер, "Великою маленькою брехнею" Жана-Марка Валле та "Вбиваючи Єву" Деймона Томаса.

"Чорнобиль" від HBO став фаворитом у категорії "Найкращий телефільм або міні-серіал". Він обійшов "Найгучніший голос" (Showtime) і "Виверт-22" (Hulu).

Найкращим актором у драматичному фільмі став Хоакін Фенікс, який зіграв головну роль у "Джокері". А найкращим актором у жанрі комедії чи мюзиклу став Терон Еджертон із "Рокетмена".

Найкращою акторкою в драматичному фільмі стала Рене Зеллвегер, які зіграла головну роль у мюзиклі "Джуді" режисера Руперта Гулда. А найкращою акторкою в комедії або мюзиклі стала Аквафіна з "Прощання".

Нагороду за найкращу музику у фільмі отримала Хільдур Гуднадоттір ("Джокер").

А найкращою піснею стала "Love Me Again" із "Рокетмена".

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.