Спецпроект

Діаспора в США передала Україні картину, присвячену жертвам Голодомору. ФОТО

Українська вільна академія наук у США передала Україні картину художника Віктора Цимбала «Рік 1933».

Церемонія передачі відбулася у приміщенні Генерального консульства України у Нью-Йорку, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

Генеральний консул України у Нью-Йорку Олексій Голубов прийняв картину, створену 1936 року, від президента академії Альберта Кіпи.

 

"Це полотно – обвинувальний вирок нелюдському більшовицькому режиму, який учинив геноцид українського народу в 1932-1933 роках.

На картині зображено виснажену матір, яка, притиснувши до сухих грудей мертве дитя, лине поміж хмар і зірок до Бога. Її відчайдушний крик та очі, наповнені болем і жахом, розривають серце", - зазначив Кіпа.

 

За його словами, картина була створена в Аргентині, потім потрапила до США й була подарована Українській вільній академії наук. Рішенням управи академії було ухвалено передати її до Національного музею Голодомору-геноциду в Києві.

Своєю чергою Голубов зазначив, що цей витвір має не лише художнє, а й політичне значення, оскільки "засуджує акт геноциду проти українського народу, вчиненого, сталінським режимом".

"Деякий час полотно зберігатиметься в Генеральному консульстві, а згодом буде переправлено в Україну", - уточнив дипломат.


ДОВІДКА. Віктор Цимбал (1902-1968) – український художник. Навчався у Київському художньому училищі у художника Олександра Мурашка. Воював у лавах армії УНР. Жив і працював у Польщі, Чехії, Аргентині.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?