Спецпроект

Діаспора в США передала Україні картину, присвячену жертвам Голодомору. ФОТО

Українська вільна академія наук у США передала Україні картину художника Віктора Цимбала «Рік 1933».

Церемонія передачі відбулася у приміщенні Генерального консульства України у Нью-Йорку, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

Генеральний консул України у Нью-Йорку Олексій Голубов прийняв картину, створену 1936 року, від президента академії Альберта Кіпи.

 

"Це полотно – обвинувальний вирок нелюдському більшовицькому режиму, який учинив геноцид українського народу в 1932-1933 роках.

На картині зображено виснажену матір, яка, притиснувши до сухих грудей мертве дитя, лине поміж хмар і зірок до Бога. Її відчайдушний крик та очі, наповнені болем і жахом, розривають серце", - зазначив Кіпа.

 

За його словами, картина була створена в Аргентині, потім потрапила до США й була подарована Українській вільній академії наук. Рішенням управи академії було ухвалено передати її до Національного музею Голодомору-геноциду в Києві.

Своєю чергою Голубов зазначив, що цей витвір має не лише художнє, а й політичне значення, оскільки "засуджує акт геноциду проти українського народу, вчиненого, сталінським режимом".

"Деякий час полотно зберігатиметься в Генеральному консульстві, а згодом буде переправлено в Україну", - уточнив дипломат.


ДОВІДКА. Віктор Цимбал (1902-1968) – український художник. Навчався у Київському художньому училищі у художника Олександра Мурашка. Воював у лавах армії УНР. Жив і працював у Польщі, Чехії, Аргентині.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.