Спецпроект

Діаспора в США передала Україні картину, присвячену жертвам Голодомору. ФОТО

Українська вільна академія наук у США передала Україні картину художника Віктора Цимбала «Рік 1933».

Церемонія передачі відбулася у приміщенні Генерального консульства України у Нью-Йорку, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

Генеральний консул України у Нью-Йорку Олексій Голубов прийняв картину, створену 1936 року, від президента академії Альберта Кіпи.

 

"Це полотно – обвинувальний вирок нелюдському більшовицькому режиму, який учинив геноцид українського народу в 1932-1933 роках.

На картині зображено виснажену матір, яка, притиснувши до сухих грудей мертве дитя, лине поміж хмар і зірок до Бога. Її відчайдушний крик та очі, наповнені болем і жахом, розривають серце", - зазначив Кіпа.

 

За його словами, картина була створена в Аргентині, потім потрапила до США й була подарована Українській вільній академії наук. Рішенням управи академії було ухвалено передати її до Національного музею Голодомору-геноциду в Києві.

Своєю чергою Голубов зазначив, що цей витвір має не лише художнє, а й політичне значення, оскільки "засуджує акт геноциду проти українського народу, вчиненого, сталінським режимом".

"Деякий час полотно зберігатиметься в Генеральному консульстві, а згодом буде переправлено в Україну", - уточнив дипломат.


ДОВІДКА. Віктор Цимбал (1902-1968) – український художник. Навчався у Київському художньому училищі у художника Олександра Мурашка. Воював у лавах армії УНР. Жив і працював у Польщі, Чехії, Аргентині.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"