У Дніпрі знайшли фундамент старої церкви, під якою міг бути похований Олександр Поль. ФОТО

У Дніпрі встановлено місце розташування Лазаревської церкви, у склепі якої, ймовірно, поховано першого почесного громадянина Катеринослава, громадського діяча Олександра Поля.

Про це на брифінгу поінформували міський голова Дніпра Борис Філатов, директор КП "Етнографічні парки Дніпра" Дмитро Каюк та дослідник історії міста Артем Костюк, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Спільними зусиллями нам вдалося встановити з ймовірністю 99,9% передбачуване місце поховання першого почесного громадянина нашого міста Олександра Поля. Завдяки проведеним дослідженням ми встановили, що фундамент Лазаревської церкви знаходиться в іншому місці", - сказав міський голова.

Філатов вважає, що ця подія стане знаковою і допоможе відкрити нову сторінку в історії міста, тому що Поль – це символ, людина, яка об'єднує усіх, яка відновила місто.

"Це людина, якій ніхто не вірив, але він заряджав усіх своїм ентузіазмом, ерудицією, екстраординарністю. Його постать ні в кого не викликає відразу, його по праву можна вважати навіть засновником Катеринослава.

Зрозуміло, що він належить до іншої історичної епохи, однак уся слава і подальша доля Дніпра як промислового міста зобов'язані Олександру Миколайовичу Полю", - наголосив він.

 

Мер також зауважив, що попередньо було проведено низку консультацій, аби визначити метод ідентифікації останків. Серед варіантів, зокрема, антропологічна експертиза, адже дослідникам відомо, що Поль мав особливості будови черепа.

Не відкидають проведення й ДНК-експертиз, відомо, що нині живі родичі Поля по сестринській лінії.

Різні історичні дані стверджують, що Поля було поховано у склепі під Лазаревською церквою. Це – територія колишнього Севастопольського кладовища.

У середині минулого століття, за часів комуністичного режиму, церкву та цвинтар було знищено. Тривалий час вважалося, що рештки фундаменту споруди знаходяться в основі кургану-меморіалу на честь загиблих під час оборони Севастополя у Кримській війні 1853-1856 років. Тож на той час про жодні пошукові роботи не йшлося.

 

Як пояснив директор КП "Етнографічні парки Дніпра" Дмитро Каюк, після смерті Олександра Поля, незважаючи на його високу популярність, не лишилося жодного свідчення чи опису його могили і вона вважалась втраченою.

За радянських часів могилу "поміщика, який для трудового народу нічого корисного не зробив" й не поспішали шукати.

За його словами, ситуація почала змінюватися наприкінці 80-х років, коли історики почали цікавитись фігурою Олександра Поля та шукати останній його прихисток.

"Було багато досліджень. Наша команда, сформована Борисом Альбертовичем (мер Дніпра Філатов – ред.), у 2016 році провела перший круглий стіл. Увесь цей час ми працювали над вивченням життєдіяльності Поля і пошуком місця його поховання. Улітку минулого року було створено робочу групу", – додав Каюк.

Нині здогадки про розташування церкви спростували. Зробити це вдалося за допомогою картографічних і фотодокументальних спостережень дніпровського дослідника Артема Костюка.

Торік він здобув муніципальний грант у програмі "Культурна столиця" і за ці кошти придбав німецькі аерознімки Люфтваффе від 1944 року.

Саме зіставлення цих світлин з наявними картографічними матеріалами вказало на точне місце розташування залишків Лазаревської церкви. Вона виявилася трохи південніше від наявного кургану-обеліска. Згодом це підтвердила археологічна розвідка у вигляді шурфів.

 

"Думаючи, що церква знаходиться під курганом, я зробив для двох об'єктів спільну точку. Тоді програма видала мені серйозні викривлення. Така помилка означала те, що точку було встановлено неправильно. Тоді я прибрав її, синхронізував знімки. Зрештою побачив, що будівля церкви знаходиться південніше кургану", – зазначив Костюк.

Міський голова Дніпра повідомив, що вже 18 травня, у День музеїв, на встановленому місці почнуться археологічні розкопки. У випадку, якщо під фундаментом у склепі буде знайдено останки, проведуть антропологічну експертизу, а за можливості й ДНК.

Надалі на місці поховання Поля міська влада планує створити пантеон або ж кенотаф почесних громадян Дніпра. Відомо, що крім Поля на території того кладовища знаходилися могили також інших видатних містян.

"Це буде місце, що належатиме всім містянам. Там не стоятиме церква жодного з патріархатів. Щоб уникнути будь-яких претензій, одразу кажу про це", – підкреслив Філатов.

 


ДОВІДКА. Олександр Поль (1 вересня 1832 – 7 серпня 1890 рр.) – український дослідник-археолог українсько-німецького походження, верхньодніпровський поміщик, шляхтич, краєзнавець і підприємець, меценат і громадський діяч.

Брав участь у впровадженні селянської, земської і судової реформ на Катеринославщині, 15 років присвятив вивченню залізних руд Кривого Рогу і доведення їхнього промислового значення.

Особисто сприяв тому, щоб у 1881 році розпочались промислові розробки, які визначили подальший бурхливий економічний розвиток Придніпровського регіону.

Нині у Дніпрі Полю встановили пам'ятник, назвали проспект та вулицю.

Історія між травами забуття: могила богданівців на Замковій

Могила на Замковій урочисто розпочала довгий шерег могил Української революції (могили «крутян», могила козаків, розстріляних чекістами під Базаром, відомі і невідомі могили повстанців). Проте тоді всім, як і на Майдані у січні-лютому 2014-го, хотілося вірити, що ті перші жертви будуть і останніми. Тому і прийшов на цей похорон увесь український Київ…

Світлана Алексієвич: "Народ не рефлексує - ані про війну, ані про ҐУЛАҐ"

Розмова про "бандерівське" молоко, її земляків, "червону людину" і... Путіна. "Відчуття трагічні: щось насувається, і протистояти ми не в змозі".

Роми. Ті, що пройшли крізь Голокост

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти за кілька годин знищили в газових камерах 3,5 тисячі ув’язнених ромів. Тільки у цьому таборі за роки війни було знищено більш 20 тисяч ромів з 14 країн Європи. Рішенням конференції найбільших ромських організацій світу цей день оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв геноциду ромів. В Україні цю дату офіційно встановлено постановою Верховної Ради в 2004 році.

Леся Бондарук: «Справа Юрія Дмитрієва не в обвинуваченні, а в замовленні проти нього…»

«Правда – найдієвіший спосіб проти брехні та беззаконня. Безсовісність Кремля сягає свого апогею. Безсовісно і безцеремонно вони проводять попередню імперську політику, намагаються з «гебешною удалью» викручувати руки новим незалежним державам. Мені соромно… А всередині Росії вирощується новий культ – Путінсько-поліцейський. Гебісти та інші силовики обнагліли вище можливого. Знову починається гонка озброєння, починаються шпигунські процеси… У країні нагнітається істерія «екстремізму», під цю дудку відбуваються найпідліші речі…»