АНОНС: "Я, воїн" - до століття полковника УПА Василя Левковича "Вороного". ЗАХОДИ

6 лютого – 100 років від народження полковника УПА, командира воєнної округи "Буг", кавалера Золотого Хреста Бойової Заслуги Василя Левковича "Вороного".

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 

З цієї нагоди у м. Львів за підтримки міської ради відбудуться заходи із вшанування:


10:00
– на полі почесних поховань (№67) Личаківського кладовища відбудеться молебень;


13:00 – в науковій бібліотеці ЛНУ ім.Івана Франка (Драгоманова, 5) відбудеться урочиста академія, в якій візьмуть участь родичі полковника, історики, бойові побратими та всі небайдужі.


Учасники:

Василь Кметь – директор наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка, архівіст, к.і.н. модератор заходу;

Данило Саламін – співробітник Галузевого державного архіву СБУ, внук Василя Левковича - "Постать Василя Левковича у документах КГБ" - презентація електронної колекції документів;

Михайло Романюк – завідувач відділу новітньої історії Інституту Українознавства ім. І. Крип'якевича, к.і.н. – "Військово-політична діяльність полковника "Вороного" в рядах ОУН та УПА";

Микола Посівнич – старший науковий співробітник Інституту Українознавства ім. І. Крип'якевича, к.і.н. – "Життя та діяльність Василя Левковича на свободі".




ДОВІДКА. Левкович Василь - "Вороний", "Роман", "Холод", "Чернець", "Чубатий"; (06.02.1920 — 13.12.2012), нар. с. Люблинець Старий Любачівського пов. (нині Польща); пом. м. Львів.

Один із перших командирів повстанських відділів на Волині. Командир ВО "Буг" (кін. 04.1944–17.12.1946); хорунжий УПА (23.05.1944), поручник (15.04.45), сотник (31.08.1945), майор (22.01.1946), полковник (18.12.1946); відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги і Золотим Хрестом бойової заслуги ІІ класу (8.02.1946).

Потрапив у непритомному стані до рук МҐБ, захищаючись у криївці.

22 липня 1947 року Військовий трибунал військ МВД Київської області засудив Левковича до 25 років виправно-трудових таборів. Він повністю відсидів строк покарання і був звільнений з Дубравного табору 7 грудня 1971 року.

До останніх днів Василь Левкович займав активну позицію у відновленні історичної правди про Українську повстанську армію, тісно співпрацюючи із Центром досліджень визвольного руху. Відзначений Орденом Ярослава Мудрого V ступеню та Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Почесний громадянин м. Червонограда з 2007 року.

Тарас Шевченко і Мочиморди: "Щирий жрець спиртуозностей"

"Чого б ми оце з тобою не сотворили, та ба, у мене така суха морда, що аж сумно... Намочи, серце, морду, та намочи не так чортзнаяк, а так як треба. Та пом’яни во псалмі Бахусові щирого жерця спиртуозностей Т. Шевченка..."

Від сестер-жалібниць до воячок: жінки в Армії УНР

В архівних джерелах можна зустріти чимало згадок про «сестер-жалібниць». За цим непоказним терміном приховується цілий пласт згадок, пов’язаних з участю жінок у визвольних змаганнях 1917-1921 років у складі армії УНР. Слідуючи поклику, вони опікувались хворими та пораненими, а під тиском обставин брали на себе обов’язки воячок, розвідниць та зв’язкових. І завжди піклувались про ближніх більше, ніж за себе

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.