АНОНС: "Я, воїн" - до століття полковника УПА Василя Левковича "Вороного". ЗАХОДИ

6 лютого – 100 років від народження полковника УПА, командира воєнної округи "Буг", кавалера Золотого Хреста Бойової Заслуги Василя Левковича "Вороного".

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 

З цієї нагоди у м. Львів за підтримки міської ради відбудуться заходи із вшанування:


10:00
– на полі почесних поховань (№67) Личаківського кладовища відбудеться молебень;


13:00 – в науковій бібліотеці ЛНУ ім.Івана Франка (Драгоманова, 5) відбудеться урочиста академія, в якій візьмуть участь родичі полковника, історики, бойові побратими та всі небайдужі.


Учасники:

Василь Кметь – директор наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка, архівіст, к.і.н. модератор заходу;

Данило Саламін – співробітник Галузевого державного архіву СБУ, внук Василя Левковича - "Постать Василя Левковича у документах КГБ" - презентація електронної колекції документів;

Михайло Романюк – завідувач відділу новітньої історії Інституту Українознавства ім. І. Крип'якевича, к.і.н. – "Військово-політична діяльність полковника "Вороного" в рядах ОУН та УПА";

Микола Посівнич – старший науковий співробітник Інституту Українознавства ім. І. Крип'якевича, к.і.н. – "Життя та діяльність Василя Левковича на свободі".




ДОВІДКА. Левкович Василь - "Вороний", "Роман", "Холод", "Чернець", "Чубатий"; (06.02.1920 — 13.12.2012), нар. с. Люблинець Старий Любачівського пов. (нині Польща); пом. м. Львів.

Один із перших командирів повстанських відділів на Волині. Командир ВО "Буг" (кін. 04.1944–17.12.1946); хорунжий УПА (23.05.1944), поручник (15.04.45), сотник (31.08.1945), майор (22.01.1946), полковник (18.12.1946); відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги і Золотим Хрестом бойової заслуги ІІ класу (8.02.1946).

Потрапив у непритомному стані до рук МҐБ, захищаючись у криївці.

22 липня 1947 року Військовий трибунал військ МВД Київської області засудив Левковича до 25 років виправно-трудових таборів. Він повністю відсидів строк покарання і був звільнений з Дубравного табору 7 грудня 1971 року.

До останніх днів Василь Левкович займав активну позицію у відновленні історичної правди про Українську повстанську армію, тісно співпрацюючи із Центром досліджень визвольного руху. Відзначений Орденом Ярослава Мудрого V ступеню та Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Почесний громадянин м. Червонограда з 2007 року.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.