Мінкульт вважає недоцільним передачу останків Миколи Кузнєцова у Росію

Міністерство культури, молоді та спорту України вважає недоцільною ексгумацію останків агента НКВД Миколи Кузнєцова та передачу їх у Росію. Родичі хочуть перепоховати агента у Єкатеринбурзі.

Про це йдеться у відповіді Мінкультури на офіційний лист Львівської міської ради, яку оприлюднив 10 березня заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко, повідомляє Zaxid.net

Могила Миколи Кузнєцова у Львові
Могила Миколи Кузнєцова у Львові

У листі Мінкультури, зокрема, зазначається, що в умовах війни з Росією передача останків Миколи Кузнєцова може мати негативні наслідки.

"В умовах російсько-української війни, яка триває, будь-які офіційні контакти з державою-агресором, у тому числі пов'язані з історичним минулим, є небажаним, оскільки можуть мати негативні суспільно-політичні наслідки.

Тому розгляд питання ексгумації і передачі Російській Федерації останків Миколи Кузнєцова на даний час є недоцільним і передчасним", – йдеться в офіційному листі Міністерства культури.

 

Нагадуємо, що останки Кузнєцова планували передати його племінниці Маргариті Брюхановій. Родичі хочуть перепоховати агента НКВД у Єкатеринбурзі. Однак Львівська міська рада відмовилась віддавати родичам Кузнєцова його останки.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.