Вчені виготовили модель проєкту моста Леонардо да Вінчі на 3D-принтері.ФОТО

У 1502 році Леонардо да Вінчі розробив проєкт найдовшого на той час мосту у світі – більше 280 метрів.

Про це пише Гал-Інфо із посиланням на Symbolon.

 

Хоча сам міст так і не був побудований, група дослідників з Массачусетського технологічного інституту в США з'ясували наскільки був міцним та витривалим міст, спроектований Леонардо. Результати їх роботи були представлені на конференції International Association for Shell and Spatial Structures в Барселоні (2019 р.).

Вчені за допомогою 3D-принтера виготовили 126 блоків для моделі, що є в 500 разів меншою за оригінальну конструкцію.

Хоча да Вінчі не вказував, який будівельний матеріал повинен використовуватися, єдиний витривалий і доступний у той час, був камінь. Модель продемонструвала, що такий міст міг триматися під власною вагою і не потребував будь-якого скріплюючого камінь матеріалу.

 

У той час для будівництва мостів використовувалися дерев'яні риштування, щоб утримувати камінь. Як тільки останній камень встановлювали на місці, риштування прибиралися. Дослідники зробили це саме зі своєю моделюю.

Міст да Вінчі був у 10 разів довшим від інших мостів того часу, однак мав лише дві опори і одну арку. При цьому висота конструкції була достатньою для того, щоб під нею могли проходити невеликі судна.

Проект був розроблений Леонардо для султана Османської імперії Баязида II (1481 – 1512), який хотів побудувати міст між Константинополем і сусіднім районом Галата.

Оскільки в районі часто проходили землетруси, Леонардо да Вінчі спроектував спеціальні опори по боках мосту, щоб стабілізувати конструкцію при поперечних зміщеннях.

 

Пропри усю продуманість конструкції проект Леонардо не було вибрано, тому він залишився лише у кресленнях. Цікаво, що інженери також перевірили стійкість мосту, імітуючи землетрус. Міст витримав симуляції.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.