Спецпроект

“Ціна правди” - у ТОПі найкращих фільмів року за версією The Guardian

Британське видання The Guardian включило стрічку «Ціна правди» (Mr. Jones) Аґнєшки Голланд про Голодомор в Україні до списку кращих фільмів року.

Про це повідомляє Украінформ із посиланням на сайт газети.

 

"У Аґнєшки Голланд є реальна історія, яку вона розповідає – історія, про яку мало говорять, - і один, переконливий і приємний персонаж, який її розповідає. Це сильний фільм", - зазначає видання.

Фільм "Ціна правди" розповідає історію британського журналіста Ґарета Джонса, який у 1933 році вирушив до Радянського Союзу та на власні очі побачив злочини сталінського режиму та Голодомор в Україні.

У 1933 році вельський репортер Ґарет Джонс шукає свою наступну велику історію. Останні новини приводять його до Москви, де він знайомиться з журналісткою Адою Брукс.

Ада відкриває йому очі на "радянську утопію", яка не має нічого спільного з реальністю. І Ґарет, попри погрози, розпочинає розслідування. Переховуючись від спецслужб СРСР, крок за кроком він розкриває правду про трагедію українського народу: Голодомор, жорстку цензуру, змову та масові репресії.

Саме його викриття згодом стануть підґрунтям для роману "Колгосп тварин" Джорджа Орвелла.


Фільм є спільним виробництвом України, Польщі та Великої Британії.

У листопаді 2019 року Президент України Володимир Зеленський відзначив орденом княгині Ольги III ступеня режисера фільму "Ціна правди" Аґнєшку Голланд "за вагомий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу — Голодомору 1932-1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор.

Загалом у рейтинг увійшли 30 стрічок. Серед них – фільм-тріумфатор цьогорічного "Оскару", південнокорейська картина "Паразити" та картина-володарка "Золотого глобусу", драма британського режисера Сема Мендеса "1917".

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками