Міноборони Чехії відмовилось передати Росії пам’ятник Конєву

Чехія з повагою ставиться до вояків Червоної Армії і дбає про їхні поховання на своїх теренах, однак пам’ятник радянському маршалу Іванові Конєву Росії не передасть.

Про це міністр оборони Чехії Любомир Метнар заявив у відповідь на лист російського міністра оборони Сергія Шойгу з проханням "передати пам'ятник Іванові Конєву Російській Федерації якнайшвидше", повідомляє Радіо Свобода з посиланням на чеські ЗМІ.

 

"Пам'ятник не є власністю Міністерства оборони і не стояв на його ділянці. Також, у відповідності до правових норм, його не можна було віднести до категорії воєнних поховань", - зазначається у листі міністра оборони Чехії до російського колеги.

Метнар додав, що пам'ятник Конєву належить празькому району Прага 6, відповідно Міністерство оборони Чехії не має повноважень ним розпоряджатися.

А отже, Міністерство оборони Чеської Республіки "не має повноважень вирішувати його можливу передачу Російській Федерації", наголосив керівник відомства.

Водночас чеський міністр зазначив, що Міноборони Чехії опікується утриманням близько чотирьох тисяч могил і братських російських воєнних поховань, і "цю опіку неодноразово підтверджували представники вашого міністерства на засіданнях спільної чесько-російської міжурядової комісії, що дбає про воєнні могили".


Нагадуємо, що пам'ятник Іванові Конєву був встановлений 9 травня 1980 року на площі Інтербригади в районі Праги 6. Монумент був демонтований 3 квітня цього року за рішенням ради Прага 6.

Російська сторона висловила "рішучий протест" проти демонтажу монумента, розцінивши подію "як недружній крок, що прямо протидіє Договору про дружні відносини і співпрацю між Російською Федерацією й Чеською Республікою з 1993 року".

Мерові і головам двох районів Праги, зокрема й Прага 6, надали охорону через повідомлення про ймовірну підготовку замаху на них з боку РФ.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?