У Німеччині відкрили памʼятник Леніну

У містечку Гельзенкірхен у промисловому регіоні Німеччині члени Марксистсько-ленінської партії Німеччини встановили памʼятник Володимиру Леніну

Українська правда повідомляє, що спочатку пам'ятник хотіли встановити до 150-річчя Леніна у квітні, але через епідемію коронавірусу плани змінилися.

Проти встановлення пам'ятника виступала місцева влада. Міська рада Ґельзенкірхена навіть подала до суду, намагаючись зупинити відкриття статуї, назвавши Леніна представником насильства, придушення, терору і величезних людських страждань.

Але аргументи ради про те, що статуя "порушить вигляд" розташованого поблизу історичного банку, були відкинуті, а марксистам дозволили відкрити пам'ятник.

Речник міської ради Мартін Шульман говорив у квітні, що "лише кілька людей з Марксистської партії хочуть (встановлення пам'ятника Леніну – УП), більше ніхто".

За його словами, після того, як мерія програла суд, вона не має вибору, "оскільки земля, на якій мають встановити статую, перебуває в приватній власності".

Пам'ятник Леніну, Ґельзенкірхен
Пам'ятник Леніну, Ґельзенкірхен

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.