У Білорусі вшанували пам’ять головного героя зустрічі на Ельбі 1945-го року – українця Сільвашка

Посол України в Республіці Білорусь Ігор Кизим разом з Повіреною у справах США в Республіці Білорусь Дженіфер Мур та Заступником міністра закордонних справ Білорусі Олегом Кравченко відвідали кладовище «Міхановичи» поблизу Мінська, де похований головний герой знаменитої зустрічі на Ельбі 1945 року українець Олександр Сільвашко.

Про це повідомляється на сайті українського дипвідомства.

 

"Представники трьох країн вшанували пам'ять Олександра Сільвашка, поклавши квіти до могили знаменитого українця та його дружини", - йдеться у повідомленні.

Разом з представниками Посольств та МЗС Білорусі могилу батька відвідала і донька Олександра Сільвашка – Тетяна.

В контексті заходів, які проводяться Посольством з нагоди 75-ї річниці завершення Другої світової війни, найближчим часом у музеї агромістечка Мороч, де довгий час жив та працював Олександр Сільвашко, відкриється підготовлена Посольством України фотовиставка, присвячена українцям, які визволяли Білорусь від нацистів у 1941-1945 рр.

Декілька стендів експозиції предметно розкажуть про Оaлександра Сільвашка та його бойовий шлях.

"Посольство України в Білорусі і надалі вшановуватиме пам'ять видатних українців, чия доля пов'язує Україну та Білорусь, а життєвий шлях є прикладом наслідування для майбутніх поколінь. Зокрема, учасників Другої світової війни, таких як Олександр Сільвашко", - йдеться у публікації.

 

ДОВІДКА. Олександр Сільвашко – легендарний українець, який прожив значну частину життя у Білорусі. Народився 1922 р. в селі Кавунівка Шполянського району Черкаської області. До Другої світової війни працював на Черкащині.

З 1941 р. боровся з нацистами у рядах партизанів. У 1943 р. влився до лав 58-ї гвардійської дивізії. Учасник боїв на переправах через ріки Буг, Дніпро, Вісла та Одер, під час яких отримав важкі поранення. Мав бойові нагороди.

Весною 1945-го у складі 1-го Українського фронту дійшов до річки Ельба, де поблизу міста Торгау 25 квітня 1945 року відбулась зустріч передових розвідувальних груп радянських та американських військ.

Цього дня саме командир групи, лейтенант Олександр Сільвашко першим потиснув руку лейтенанту армії США Уільяму Робертсону на напівзруйнованому мосту через Ельбу.

Після закінчення війни Олександр Сільвашко разом з дружиною та донькою переїхав до Білорусі, працював вчителем історії, був директором учбових закладів у Клецькому районі Мінської області.

Завдяки його енергії та зусиллям в той складний час у Білорусі було відновлено та побудовано декілька нових шкіл. Восени 2010 року його не стало.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.