У внутрішньому дворику «Тюрми на Лонцького» знайшли єврейські надгробки. ФОТО

У внутрішньому дворику Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" розпочали розкопки. Під асфальтом знайшли єврейські надгробки.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 
Фото: Руслан Забілий

"Поки що ми відкрили ділянку, подивились на це все, будемо її піднімати, а далі знову копати в глибину, дивитись, шукати поховання. Це ми все перекопаємо і використаємо для меморіалізації у внутрішньому великому дворі.

Проведемо весь комплекс археологічних, історико-дослідницьких робіт щодо цього об'єкта. Роками цього ніхто не бачив. Були чутки, що все замощено надгробками.

Є таке припущення, що там далі мали би бути хрести із цвинтаря поховань УСС, але поки ми це все не відкриємо – не будемо знати, що там є", - пояснив Руслан Забілий, генеральний директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

 
Фото: Гал-Інфо

Проєкт розкопок реалізовується спільно Меморіально-пошуковим центром "Доля", Національним музеєм -меморіалом "Тюрма на Лонцького" і Управлінням Служби Безпеки України у Львівській області. Узгодження проєкту тривало декілька років.

 
Фото: Руслан Забілий

"Меморіально-пошуковий центр "Доля" вже не перший рік працює з Національним музеєм жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" на предмет проведення досліджень і пошуку місць поховань жертв політичних репресій на його території.

 
Фото: Руслан Забілий

Три роки тому ми проводили спільний проєкт і на території подвір'я меморіального музею. Було віднайдено 23 останки жертв на глибині 2,5 метри під насипним грунтом.

Після цього музей до нас звернувся з ідеєю провести спільну експедицію на територію малого дворика. Надзвичайно приємно, що є повна підтримка від СБУ, від керівника - пана Гончарова.

 
Фото: Гал-Інфо

Не виключено, що під цими плитами, на цьому подвір'ї можуть бути і людські останки, зрештою, тільки дослідження це підтвердить або спростує. Але вже зараз ми бачимо обличчя комуністично-тоталітарного режиму, який надгробними плитами вистелив подвір'я свого дворика.

Це черговий раз показує, наскільки ця влада була нелюдською і злочинною. І тому спільне завдання пошуковців, істориків та представників держави і громадськості – відкривати нові сторінки історії і широко інформувати громадськість про те, які злочини вчиняв комуністично-тоталітарний режим", - розповів в коментарі Гал-інфо Святослав Шеремета, керівник меморіально-пошукового центру "Доля".

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"