У внутрішньому дворику «Тюрми на Лонцького» знайшли єврейські надгробки. ФОТО

У внутрішньому дворику Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" розпочали розкопки. Під асфальтом знайшли єврейські надгробки.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 
Фото: Руслан Забілий

"Поки що ми відкрили ділянку, подивились на це все, будемо її піднімати, а далі знову копати в глибину, дивитись, шукати поховання. Це ми все перекопаємо і використаємо для меморіалізації у внутрішньому великому дворі.

Проведемо весь комплекс археологічних, історико-дослідницьких робіт щодо цього об'єкта. Роками цього ніхто не бачив. Були чутки, що все замощено надгробками.

Є таке припущення, що там далі мали би бути хрести із цвинтаря поховань УСС, але поки ми це все не відкриємо – не будемо знати, що там є", - пояснив Руслан Забілий, генеральний директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

 
Фото: Гал-Інфо

Проєкт розкопок реалізовується спільно Меморіально-пошуковим центром "Доля", Національним музеєм -меморіалом "Тюрма на Лонцького" і Управлінням Служби Безпеки України у Львівській області. Узгодження проєкту тривало декілька років.

 
Фото: Руслан Забілий

"Меморіально-пошуковий центр "Доля" вже не перший рік працює з Національним музеєм жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" на предмет проведення досліджень і пошуку місць поховань жертв політичних репресій на його території.

 
Фото: Руслан Забілий

Три роки тому ми проводили спільний проєкт і на території подвір'я меморіального музею. Було віднайдено 23 останки жертв на глибині 2,5 метри під насипним грунтом.

Після цього музей до нас звернувся з ідеєю провести спільну експедицію на територію малого дворика. Надзвичайно приємно, що є повна підтримка від СБУ, від керівника - пана Гончарова.

 
Фото: Гал-Інфо

Не виключено, що під цими плитами, на цьому подвір'ї можуть бути і людські останки, зрештою, тільки дослідження це підтвердить або спростує. Але вже зараз ми бачимо обличчя комуністично-тоталітарного режиму, який надгробними плитами вистелив подвір'я свого дворика.

Це черговий раз показує, наскільки ця влада була нелюдською і злочинною. І тому спільне завдання пошуковців, істориків та представників держави і громадськості – відкривати нові сторінки історії і широко інформувати громадськість про те, які злочини вчиняв комуністично-тоталітарний режим", - розповів в коментарі Гал-інфо Святослав Шеремета, керівник меморіально-пошукового центру "Доля".

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.