АНОНС: Виставка до 100-річчя створення УВО

На виставці будуть представлені фотографії керівників УВО – Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Юліана Головінського, Володимира Яніва, а також фотографії учасників першого Конгресу ОУН у Відні в лютому 1929 р. та багато іншого.

Про це повідомляє Національний музей історії України.

 

У відкритті візьмуть участь: донька очільника УГВР Кирила Осьмака Наталя Осьмак, дослідники історії ОУН та УВО кандидат історичних наук, завідувач відділу історії України ХХ ст. НМІУ Олександр Іщук, завідувач відділу НМІУ "Музей Української революції 1917–1921 років" Олександр Кучерук, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (м. Тернопіль) Василь Штокало, політолог Андрій Ковальов, директорка Боярського краєзнавчого музею Галина Терпиловська.

На виставці будуть представлені фотографії керівників УВО – Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Юліана Головінського, Володимира Яніва, а також фотографії учасників першого Конгресу ОУН у Відні в лютому 1929 р. (серед яких були і члени УВО).

Відвідувачі зможуть побачити оригінальні видання та розпорядчі документи УВО: журнал "Сурма", інструкції та вказівки 1928–1932 рр., в яких відображено основні напрями діяльності УВО; видання пропагандного відділу УВО (1929), в яких зазначено основні цілі та завдання організації.

А також газету "Український голос" від 14 серпня 1932 року, на першій сторінці якої польською цензурою було вилучено велику статтю про один із суддів на членами ОУН і УВО, та газету "Новий час" від 23 грудня 1932 року, де розміщено детальну інформацію про один із суддів над членами ОУН і УВО.

Експонати надані Фундацією імені Олега Ольжича.


Інформація для учасників заходу: у зв'язку з епідеміологічною ситуацією, у залі проведення заходу дозволено одночасне перебування не більше 17 осіб. Заздалегідь перепрошуємо за незручності.


Час: 3 серпня, понеділок, 12:00


Місце:
Національний музей історії України (3-й поверх, зал № 23) вул. Володимирська, 2.


Захід відбудеться в межах конференції, присвяченої 100-річчю створення УВО. Конференція триватиме з 10:00 до 14:00.


Інформація для ЗМІ та акредитація за телефоном: 098 7633937 (Леонід).

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.