У Національному музеї історії України відкрилася виставка, присвячена Євгенові Коновальцю

14 червня у Національному музеї історії України (МІСТ) відкрилася Виставка «Щиро Ваш. Євген Коновалець» . Вона присвячена 130-й річниці з дня народження однієї з найвизначніших і водночас найзагадковіших постатей в історії України XX ст.

Про це повідомляється на сторінці Музею у Фейсбук.

 

Командир Корпусу Січових Стрільців – найбоєздатнішого підрозділу Армії УНР, командант Української Військової Організації, голова Організації Українських Націоналістів Євген Коновалець прожив роки, сповнені боротьби, небезпек, ризику і таємниць.

Виставка знайомить відвідувачів із матеріалами фондових зібрань Національного музею історії України та Фундації імені Олега Ольжича. Це документи та особисті речі Євгена Коновальця: рукописи його творів, речі із родинного архіву, листи батьків до Євгена Коновальця, паспорт, виданий йому незалежною Литвою та багато іншого.

Також на виставці експоновано артефакти, пов'язані зі здійсненим спецгрупою НКВД терористичним актом, жертвою якого став Євген Коновалець.

Це, зокрема, адресована йому телеграма терориста Павла Судоплатова, який діяв під псевдо "Валюх", годинник, який був на руці лідера ОУН у час його загибелі, ручка та портсигар Євгена Коновальця, його посмертна маска, документи та світлини, пов'язані із похороном лідера ОУН у травні 1938 року в Роттердамі (Нідерланди).

Відвідувачі зацікавилися розробленою Миколою Сціборським схемою організаційної структури ОУН, фалеристикою, рідкісними світлинами, унікальною добіркою часописів, що висвітлювали деталі вбивства Коновальця.

Відкриваючи виставку, заступник генерального директора з наукової та фондової роботи Національного музею історії України Богдан Патриляк зауважив, що постать Євгена Коновальця поєднує братні народи – український та литовський.

"Уже тоді представники політичної еліти двох народів усвідомлювали, що треба спільними силами вести боротьбу за свою незалежність", - підкреслив пан Богдан.

Куратор виставки Олександр Кучерук, завідувач відділу Національного музею історії України "Музей Української Революції 1917–1921 років", провів для гостей виставки екскурсію. Окремо розповів про найцікавіші експонати.  

"Ця виставка особлива тим, що на ній ми представляємо лише оригінальні речі. Копій тут немає. Більшість з цих предметів широка аудиторія ніколи раніше не бачила. Про деякі з них до недавнього часу не знали навіть дослідники",– наголосив О. Кучерук.


Виставка триватиме до 14 жовтня 2021 року.


Більше фото за посиланням.

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.