Уряд та Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» підписали меморандум

Документ був підписаний на місці майбутнього меморіалу одразу після церемонії вшанування пам'яті жертв трагедії в Бабиному Яру

За повідомленням Офісу Президента, у присутності Глави держави міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко і член наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", президент Всесвітнього єврейського конгресу Рональд Лаудер підписали Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю.

Документ був підписаний на місці майбутнього меморіалу одразу після церемонії вшанування пам'яті жертв трагедії в Бабиному Яру.

Згідно з меморандумом, збереження та відновлення пам'яті про трагедію Бабиного Яру як символу Голокосту та інших трагедій періоду Другої світової війни є невід'ємною складовою пам'яті єврейського народу, національної пам'яті українського народу, а також інших народів світу, які стали жертвами та свідками злочинів нацистського режиму.

Сторони меморандуму виступили за об'єднання зусиль українського суспільства, держави, міжнародної спільноти та організацій, що займаються дослідженням та вивченням Голокосту і трагедії Бабиного Яру, спрямованих на збереження та відновлення історичної пам'яті, щоб вона стала постійним нагадуванням про ціну, яку люди платять заради миру.

 

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.