Трагедія Бабиного Яру – це частина української історичної пам’яті

Українські євреї звернулися до громадянського суспільства України із закликом нарешті усвідомити трагедію Бабиного Яру як частину української історії та української історичної пам’яті

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на газету День, де звернення і було викладене.

Автори Звернення висловили рішучу незгоду з проєктом Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", ініційованим та фінансованим російськими мільярдерами, як таким, що має стати зброєю для російської пропаганди у її прагненні дискредитувати нашу державу у світі.

 

Вони закликали підтримати розроблений українськими істориками державний проєкт комплексної  меморіалізації Бабиного Яру, який прагне гідно вшанувати пам'ять про всі жертви цього трагічного місця.

Люди, які вже підтримали Звернення, не дуже сподіваються на розуміння та допомогу з боку нинішньої влади, тому це звернення спрямоване до українського громадянського суспільства, яке є надійнішим чинником цивілізованого майбутнього України.

Звернення підписали понад 160 українських євреїв, які сьогодні мешкають як в Україні, так і в Ізраїлі, Канаді, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, Чехії. Зокрема, Галина Акерман, Марк Бєлорусець, Валерія Богуславська, Матвій Вайсберг, Карл Волох, Михайло Гершензон, Семен Глузман, Павло Гольдін, Ігор Гольфман, Максим Гон, Георгій Духовичний, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Дмитро Кімельфельд, Ірина Климова, рав Моше Колєснік, Тимур Литовченко, Михайло Міцель, Євген Монастирський, Віталій Нахманович, Олександр Пасхавер, Йоханан Петровський-Штерн, Анатолій Подольський, Віталій Портников, Сергій Тихий, Броніслав Тутельман, Артур Фредекінд, Натан Хазін, Борис Херсонський, Ашер Йосеф Черкаський, Велвл Чернін.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.

КГБ УРСР проти "Летючих козаків" ВПС США

У москві поставили завдання перед кгб урср збирати всю доступну інформацію про всіх українців, які пішли на службу до армії США. Їх розглядали як таких, що можуть бути використані з диверсійною і шпигунською метою проти срср. Так, керівництво кгб з настороженістю сприймало здобуті агентурою відомості про "збільшення американцями набору до армії молоді українського походження".

"Сто днів" або останній король: епізод з історії визвольних змагань литовського народу

Кожному в Україні, мабуть, відомі події Української революції. Зокрема, обставини реставрації гетьманської влади у 1918 році. Втім, спроби повернення до історичних форм правління, у ту добу боротьби за незалежність колишніх підневільних Росії народів, характерні не лише для України. Подібне відбулося і у Литві. Майже одночасно з реалізацією ідей українського ІІ Гетьманату народився литовський монархічний проект.