Археологи виявили артефакти битви під Грюнвальдом

На місці битви під Грюнвальдом знайшли бойові сокири та інші види зброї.

Археологи з Польщі виявили бойові сокири та інші стародавні артефакти на місці битви під Грюнвальдом, яка відбулася 15-го липня 1410-го року. Про знахідки дослідників пише Lenta.ua із посиланням на видання Nauka w Polsce.

 

Грюнвальдська битва – одна з наймасштабніших битв середньовічної Європи, і одна з найважливіших подій в польській і литовській історії. Вирішальна битва Великої війни (1409-1411) відбулася влітку 1410-го року на Грюнвальдських полях, де об'єднані війська Королівства Польського і Великого князівства Литовського перемогли війська Тевтонського ордена.

Той факт, що археологам вдалося виявити бойові сокири та інші види озброєння на місці великого середньовічного бою, виглядає як справжня сенсація – говорить глава музею Грюнвальдської битви Ф. Шимон Дре.

"Ми вивчаємо поле битви протягом декількох років і вперше натрапили на такі цінні знахідки", - сказав директор музею, додавши, що сокири збереглися в дивно гарному стані. Крім сокир, вчені знайшли частину меча і безліч наконечників стріл.

Точне місце, де були виявлені артефакти, не повідомляється – передбачається, що тут будуть проведені додаткові розкопки, за підсумками яких можуть бути знайдені інші середньовічні предмети. Археологи вважають, що в Грюнвальдській полях знаходиться ще чимало артефактів, що залишилися з часів битви.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.