Бундестаг схвалив утворення в Берліні Меморіалу жертвам Другої світової

Німецький парламент ухвалив 9 жовтня рішення про створення у німецькій столиці меморіалу жертвам Другої світової війни.

Українська сторона сподівається, що в Берліні з'явиться й окремий пам'ятник загиблим українцям, передає кореспондент Укрінформу.

 

Після годинних дебатів Бундестаг прийняв пропозицію коаліції більшості – ХДС/ХСС і СДПН – під назвою "Зміцнення пам'яті жертв винищувальної війни Німеччини та визнання раніше менш визнаних груп жертв націонал-соціалізму" голосами 5 фракцій проти однієї – "Альтернативи для Німеччини".

Федеральний уряд ініціює створення Центру документації, освіти та пам'яті, присвяченого історії Другої світової війни та націонал-соціалістичної окупації. Акцент буде зроблений на історіях окремих людей. Нащадкам жертв буде виділено місце для вшанування пам'яті рідних.

"Понад 60 млн людей пішли з життя внаслідок жорстокої війни на знищення та расистської ідеології. Настав час, щоб мільйони безіменних жертв були персоніфіковані", - заявила депутат від фракції ХДС/ХСС Ґітта Коннеманн, яка представляла пропозицію.

Вона згадала різні країни Східної Європи, які найбільш постраждали, зауваживши, що якщо про те, що Польща стала "залою очікування Геноциду", широко відомо, не всі в Німеччині усвідомлюють, що Україна втратила протягом Другої світової війни чверть свого населення, що там було 1 500 місць масового знищення людей.

Україну згадували в своїх виступах й інші депутати. При цьому представники фракції Зелених вважають за доцільне створення окремого меморіалу українських жертв нацизму. Втім, їх пропозицію щодо подальшого опрацювання питання було відхилено більшістю правлячої коаліції. Чимало депутатів виступають проти "конкуренції" в цьому питанні.

Українська сторона не перший рік наполягає на створенні пам'ятника українцям, які загинули в Другій світовій війні.

"Сьогодні у Берліні – без перебільшення історичний день. Після пленарних дебатів, присвячених жертвам німецької війни на винищення, Бундестаг ухвалив надзвичайно важливу резолюцію", - заявив у коментарі Укрінформу посол України у ФРН Андрій Мельник.

Він підкреслив, що таким чином вищий законодавчий орган вшанував пам'ять і 8 мільйонів українців, які були замордовані нацистським режимом, зокрема понад 5 мільйонів мирних жителів України. Рішення Бундестагу покликане відновити історичну справедливість щодо загиблих українців.

Водночас, як зауважив посол, українська сторона виходить з того, що це лише перший вагомий крок Німеччини на шляху вшанування українських жертв Третього Райху.

"Заклик офіційного Києва спорудити окремий пам'ятник 8 мільйонам наших співвітчизників у центрі Берліна залишається й надалі у силі. Цей окремий монумент має обов'язково доповнити берлінський ландшафт пам'яті", - сказав Мельник.

Так само актуальним лишається і звернення Києва до німецьких партнерів і друзів вжити всіх необхідних кроків на рівні федеральних земель з тим, щоб правда про страшні злочини нацизму на території України стала невід'ємною частиною шкільних підручників, заявив дипломат.

За його словами, лише тоді, коли обов'язковою частиною освітнього процесу в Німеччині стануть поїздки школярів до Бабиного яру чи інших 2000 місць масових розстрілів в Україні, так само як це нині має місце щодо відвідання табору знищення в Аушвіці, можна буде говорити про повне утвердження історичної відповідальності Німеччини щодо України. Саме на цих засадах має будуватися процес примирення та порозуміння між народами, резюмував посол.

До слова, два роки тому в Бундестазі вже розглядалося питання історичної відповідальності за поданням Зелених. Але тоді воно не знайшло підтримки більшості депутатів німецького парламенту.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.