Голови інститутів нацпам'яті України та Польщі планують зустріч у листопаді

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович та голова Інституту національної пам'яті Польщі Ярослав Шарек планують на початку листопада провести зустріч у Варшаві.

Про це розповів Дробович у коментарі журналістам у Києві, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу.

 
Антон Дробович

"Ми мали в кулуарах (у рамках сьогоднішньої зустрічі президентів України та Польщі - ред.) короткі перемовини і домовилися про робочу зустріч на початку листопада у Варшаві", - зазначив очільник УІНП.

За його словами, питаннями до обговорення на цій зустрічі мають стати напрямки співпраці, зокрема найбільш чутливі теми щодо збереження пам'яті, меморіалізації, пошукові та ексгумаційні роботи, увічнення й відновлення місць поховань, потенційні публікації матеріалів форуму істориків попередніх років тощо.

Дробович запевнив, що "оптимістично налаштований на діалог" з польським колегою. "Для нас важливе зараз повне відновлення на горі Монастир таблиці, про яке говорив Президент (Володимир Зеленський - ред.).

Президент у своєму виступі сказав, що очікуємо відновлення імен, і, я думаю після того взагалі ніяких проблем не буде, уже навіть готовий короткий список місць пошукових робіт та ексгумації, яким взаємно поляки і українці обмінялися для реалізації на найближчий час", - розповів голова УІНП.


Нагадуємо, що пам'ятник за погодженням і за фінансування польської влади був встановлений посеред лісу на горі Монастир, що поблизу села Верхрата Підкарпатського воєводства у Польщі.

У червні 2015 року невідомі вандали зафарбували гранітний хрест і знищили надмогильну плиту з іменами воїнів, які загинули навесні 1945 року у боях з радянськими військами з НКВД.

Лише у лютому 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля", що при Львівській обласній раді, почистили від фарби осквернений вандалами хрест на могилі-кургані воїнам УПА та спробували відновити меморіальну таблицю.

Звертали увагу на ці безчинства і польські активісти. Так, 3 листопада 2019 року вони разом із українцями повʼязали на дерева вишиті рушники біля сплюндрованої у 2015-му могили упівців. На цвинтарі провели спільні польсько-українські молебні. Також польські активісти зачитали звернення до влади у Варшаві, вимагаючи не потурати плюндруванню українських могил.

Черговий акт вандалізму стався вже цього року 20 січня. Невідомі зняли залишки меморіальної таблиці і вкинули їх у яму. Це саме сталося з вишиваними рушниками, які 3 листопада на деревах, що знаходяться довкола могили, повісили представники польської інтелігенції.

Днями замість повністю знищеної в січні 2020 року меморіальної плити встановлено нову, проте, з відмінними написами. На гранітній плиті тепер викарбовано напис польською та українською мовами: "Братська могила українців, які загинули в битві з радянським НКВС у монастирських лісах в ніч з 2 на 3 березня 1945 року". На попередній меморіальній плиті, яка була дещо більшою за розмірами, був напис " Полягли за вільну Україну" і вказано імена, прізвища та рік народження усіх 62-ох загиблих.


Читайте також:

Хто похований на горі Монастир?

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.