У Бресті вшанували пам’ять українського поета Дмитра Фальківського

Дипломати консульства України в Бресті поклали квіти до обеліска українського поета Дмитра Фальківського (Левчука) з нагоди 122-ої річниці від дня його народження.

Про це повідомляється на вебсайті консульства.

 

Обеліск встановлений у селі Великі Лепеси (Брестська область), де народився поет.

3 листопада, відзначається 122 роки від дня народження українського поета, прозаїка, перекладача, сценариста Дмитра Фальківського (1898-1934), одного з плеяди "розстріляного українського відродження".

Фальківський народився на Поліссі. Вчився в сільській школі, потім у гімназії в Бресті-Литовському. Втім, гімназії так і не скінчив, бо насувався фронт Першої світової війни.

З молодих років "брав участь у революційній роботі" – перебуваючи в Червоній армії (1920–1923 рр.) знаходився там у відділі особливого призначення. Може, й не випадково перший друкований твір Фальківського називається "Чекіст".

З 1924 по 1930 рік Фальківський багато друкується у журналах "Червоний шлях", "Життя й революція", "Всесвіт", "Глобус" тощо. В ті ж роки виходять чотири книжки його поезій: "Чабан", "Обрії", "На пожарищі", "Полісся".

Як пише Юрій Лавріненко "…його гарна, пройнята теплом людської душі лірика – це суцільна сповідь молодої людини, яка, віддавши свою першу юнацьку віру і запал більшовизмові, побачила безглуздість жертв…".

У грудні 1934 року виїзна сесія московської військової колегії під головуванням Ульріха розглянула "справу" 28 українських громадян і засудила їх до розстрілу. Серед них був Дмитро Фальківський та з півтора десятка інших письменників – Косинка, Буревій, Влизько та ін.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.