Ткаченко направляє примірники «Справи Василя Стуса» у бібліотеки

Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко повідомив, що вже отримав замовлену частину накладу книги Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" і найближчим часом відправить примірники до бібліотек.

Про це він написав у Телеграмі.

 

"Отримав додрук накладу книги про "Справу Василя Стуса" і одразу відправляю примірники до бібліотек. Як і обіцяв", - зазначив Ткаченко.

За його словами, книги отримають Донецька обласна бібліотека для дітей, Обласна універсальна наукова бібліотека ім.Д.Чижевського, Луганська обласна універсальна наукова бібліотека, Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека, КЗ "Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара".

"Справу Василя Стуса" міністр передасть у Чернігівську обласну універсальну наукову бібліотеку імені В.Г. Короленка, Публічну бібліотеку імені Лесі Українки, м. Київ, Національну бібліотеку України імені Ярослава Мудрого, Одеську національну наукову бібліотеку.

Але на книгу можуть також розраховувати Харківська державна наукова бібліотека ім В.Г. Короленка, Національна історична бібліотека України та Державна бібліотека України для юнацтва.

"МКІП рекомендує книгу, а я особисто всебічно закликаю до її прочитання. І, звісно ж, перемоги видавництву та автору в апеляційному суді", - підкреслив міністр.

10 листопада Ткаченко пообіцяв особисто закупити частину накладу для національних бібліотек.

Нагадуємо, що Дарницький районний суд 19 жовтня ухвалив рішення, яким частково задовольнив позов народного депутата від "Опозиційної платформи – За життя" Віктора Медведчука проти головного редактора "Історичної правди" Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat про заборону видання і поширення книги "Справа Василя Стуса".

В Офісі президента України заявили, що "взяли до відома" рішення Дарницького суду щодо книжки Вахтанга Кіпіані. І наголосили, що "цензура в Україні прямо та недвозначно заборонена Конституцією. У будь-яких проявах".

Додатково повідомляємо, що Вахтанг Кіпіані та справа Василя Стуса стали претендентами на Шевченківську премію-2021.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.