Архів національної пам'яті під загрозою

Ухвалений напередодні бюджет на 2021 рік не передбачає коштів на будівництво Архіву.

Про це написав директор архіву Ігор Кулик на свої сторінці у Фейсбук.

 

"Друзі, бюджет на 2021 рік ухвалено. На жаль, коштів на будівництво Архіву національної пам'яті у ньому так і не з'явилося. Це означає, що реконструкція приміщення на Пухівській, 7 у Києві продовжує стояти на паузі з квітня 2020 року.

НУЛЬ у бюджеті на 2021 рік це не вирок нашій інституції. Ми продовжуємо активно працювати, створювати нові просвітницькі продукти та допомагати вам знаходити інформацію про репресованих родичів в архівах.

Водночас ми продовжуємо шукати шляхи для відновлення реконструкції Архіву" - написав Ігор Кулик.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває