Артефакт з піраміди Хеопса знайшли у коробці для сигар

У британському Абердині в коробці з-під сигар знайшли втрачений єгипетський артефакт.

Він може пролити нове світло на велику піраміду Хеопса, сподіваються науковці, повідомляє ВВС. України.

 
ФОТО: UNIVERSITY OF ABERDEEN

Випадкове відкриття зробила працівниця Абердинського університету під час перевірки колекції.

Фрагмент деревини віком 5000 років, що розпався на кілька шматків, вважають надзвичайно важливим.

Інженер Вейнман Діксон вперше виявив його у 1872 році в одній з камер піраміди Хеопса, що належала дружині фараона.

Шматок кедра, який, як вважають, використали під час будівництва піраміди, подарували Абердинському університету 1946 року, але пізніше загубили.

Його знайшла помічниця куратора Абір Еладані, вивчаючи предмети азійської колекції університету.

Абір, яка родом з Єгипту та 10 років працювала в музеї в Каїрі, зіставила знахідку з іншими історичними записами та малюнками.


Захований на видному місці

"Я підняла документи по Єгипту і відразу зрозуміла, що це і що пропажа була фактично у всіх на очах. Вона просто потрапила не в ту колекцію", - каже вона.

"Я археолог і працювала на розкопках у Єгипті, але ніколи не думала, що саме тут, на північному сході Шотландії, знайду щось настільки важливе для спадщини своєї країни, - додала дослідниця. - Це лише невеликий фрагмент деревини, але він дуже важливий, з огляду на, що це один з трьох предметів, які коли-небудь були виявлені всередині піраміди Хеопса".

Два інших предмети, знайдені Вейнманом Діксоном, - м'яч і гак – зараз зберігаються у Британському музеї, але деревини не було.

"Колекції університету налічують сотні тисяч предметів, шукати подібний артефакт – це, як шукати голку в копиці сіна, - додає Абір. – Тому я не могла повірити, коли зрозуміла, що було всередині цієї звичайної бляшаної коробки для сигар".

Обмеження, пов'язані з Covid, затримали дослідження кедрового фрагмента, але нещодавно отримані результати показують, що деревина може бути датована 3341-3094 роками до Р.Х.

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».