На Прикарпатті знайшли архів УПА. ВІДЕО

У лісі поблизу гірського села Тисів, що неподалік міста Болехів Івано-Франківської області, знайдено архів Української Повстанської Армії.

Документи понад 70 років пролежали під землею у ящику з-під кулеметних дисків. На нього з допомогою металошукача натрапили представники пошуково-історичного клубу "Тустань", передає Еспресо.TV.

 

"Він був на глибині, стояв вертикально, що свідчить – був захований, а не закинутий", - розповів голова первинної організації клубу "Тустань" Віктор Савчук.

У ящику виявили рукопис, брошури та посібник для військових "Бойовий статус піхоти". Його серед документів розпізнав історик Василь Тимків.

У місці, де знайшли архів, дослідники ведуть розкопки вже більше року. 1944 року там базувалася сотня УПА "Вікторія".

Місцевий мешканець Микола Зварич пригадує розповіді свого діда, який будував для повстанців. За його словами, до 1946 року повстанці не будували криївок, а споруджували дерев'яні зимівки по типу стаєнь.

"Коли вже на повстанців почало полювати КДБ, тоді вони вже так робили бункери і зимівки, щоби зверху й сліду не було видно", - зазначив Зварич.

Інформації про сотню УПА "Вікторія" збереглося дуже мало. Пошуковці по крихтах збирають факти про військовий підрозділ.

Вивчати самотужки документи дослідники не бралися – вони дуже крихкі. Все знайдене передали в Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби ім. Степана Бандери.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.