Архів національної пам'яті долучився до Платформи європейської пам'яті та сумління

Архів став кандидатом у члени Платформи – цей крок передує повноправному членству у престижній міжнародній організації.

Про це "Історичній правді" повідомили у прес-службі Архіву.

 

25 січня 2020 року відбулася щорічна зустріч Платформи європейської пам'яті та сумління (Platform of European Memory and Conscience). У зв'язку з пандемією коронавірусу подія проходила у форматі онлайн.

Участь у зустрічі взяли представники понад 60 державних та приватних інституцій з 20 країни Європи. Їх діяльність сконцентрована на збереженні, вивченні та поширенні інформації про тоталітарні режими, що діяли на європейській території у ХХ столітті – зокрема, нацистський та комуністичний.

Під час події керівництво Платформи європейської пам'яті та сумління представило звіт за 2019 рік. Також були заслухані виступи установ, які прагнуть стати новими учасниками Платформи. Одним із кандидатів у члени Платформи став Архів національної пам'яті (повна назва – Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті).

"У 2014 році на прикладі України світ побачив як старанно Росія хоче зробити реванш Радянського союзу, – зазначив під час виступу директор Архіву Ігор Кулик. –  А все через те, що мільйони українців на Майдані вкотре виступили проти диктатури, російського впливу і обрали європейські цінності, а не радянські.

Весь цей час ми живемо під тиском посиленої інформаційної пропаганди щодо сучасного життя України та її історії. Переконані, Архів національної пам'яті може стати потужною відповіддю дезінформації, адже працюватиме виключно із документами та на основі документів.

У цьому непростому, але дуже важливому шляху, ми вважаємо, що маємо об'єднатися із міжнародними партнерами та колегами з Європи".

По завершенню обговорень, учасники Платформи європейської пам'яті та сумління проголосували за надання Архіву національної пам'яті статусу кандидата на членство в організації.

Це дозволяє установі брати участь у всіх подіях та заходах Платформи, представити свою діяльність на міжнародному рівні та долучитися до європейської родини інституцій, які досліджують та засуджують діяльність комуністичного та нацистського тоталітарних режимів у ХХ столітті. 

Голосування щодо остаточного прийняття Архіву національної пам'яті у члени Платформи європейської пам'яті та сумління відбудеться за рік. 


Українські інституції, які вже є членами Платформи: Український інститут національної пам'яті, Національний музей Голодомору-геноциду, Центр досліджень визвольного руху, Фонд збереження історії Майдану, Меджліс кримськотатарського народу.


Платформа європейської пам'яті та сумління –
це некомерційна міжнародна неурядова організація, створена 14 жовтня 2011 року в Празі 20 членами-засновниками з 12 держав-членів ЄС. Платформа наразі об'єднує більше 60 державних та приватних установ і організацій з 20 країн – 14 країн-членів ЄС (Швеція, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Німеччина, Нідерланди, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія, Болгарія, Франція), а також з України, Молдови, Ісландії, Албанії, Канади та США, які беруть участь у дослідженнях, документуванні, підвищенні обізнаності про тоталітарні режими, що спіткали Європу в ХХ столітті.

Створення Платформи європейської пам'яті та сумління було схвалено Європейським Парламентом та Радою Європейського Союзу.


Архів національної пам`яті (Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті) створений у червні 2019 року на виконання Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Головне завдання інституції – забезпечення вільного доступу до цієї інформації.

Архів має сконцентрувати в собі близько 4 млн документів за 1917-1991 роки від усіх силових органів, які ще досі зберігають документи Радянського союзу. Зокрема таких як Служба безпеки, Служба зовнішньої розвідки, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, органи прокуратури та суди.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.