АНОНС: онлайн-лекція "Чоловічі образи українців у плакаті УРСР 1945–1989 років"

Центр міської історії запрошує на онлайн-лекцію Василя Косіва "Чоловічі образи українців у плакаті УРСР 1945–1989 років"

Центр міської історії запрошує на онлайн-лекцію Василя Косіва "Чоловічі образи українців у плакаті УРСР 1945–1989 років", що є частиною лекційної програми "Гендерні виміри просторів модерності".

 

Епоха модерності позначена активним використанням плакату як засобу пропаганди певних ідей та цінностей, формування світогляду як інструменту мобілізації населення до певних дій. Особливо яскравих форм та великих масштабів це явище набуло в СРСР.

Українські радянські плакати 1945–1989 років дозволяють простежити особливості конструювання три-вимірного образу українського чоловіка, в тому числі і прикмет його національної ідентичності. Образи чоловіків-українців на плакатах окреслюються (за А. Каппелером) як "мазепинці", "малороси" і "хохли".

Перші постають у ролі ворогів СРСР, другі, найбільш численні, представляли взірцевих лояльних до влади українців, треті — безтурботних учасників художньої самодіяльності й окремих несвідомих громадян. Вишита сорочка стала основним маркером українськості.

Контексти та ролі, у яких зображені українські чоловіки, вибудовані на протиставленнях село — місто, лідерство — підпорядкування, минуле — майбутнє, де "слабший" персонаж одягнений саме у вишиванку, що задає певні рамки національної ідентичності.

Подія буде проходити онлайн на платформі zoom. Щоб долучитись до обговорення, будь ласка, зареєструйтесь.

Також буде доступна онлайн трансляція на Youtube.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну