«Велика реставрація»: Фоменко розповіла, як відбирають об'єкти

Програма "Велика реставрація" вже стартувала. У Києві почали реставрувати Національний художній музей, у Львівській області — Олеський замок.

Про це розповіла заступник міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко в ефірі телеканалу "Дом".

 

За словами посадовця, об'єкти для реставрації відбирають згідно зі спеціальним порядком.

"Це мають бути об'єкти зі статусом національного значення. Об'єкти, які можуть стати туристичними атракціями, в яких є вже інфраструктура або є плани, як розвивати інфраструктуру навколо. Дуже важливим елементом є наявність стратегії "пожвавлення" об'єктів після того, як буде завершено реставрацію. Бо сама собою реставрація — це не панацея", — зазначила вона.

Фоменко зауважила, що процес реставрації займає 3-5 років і складається з декількох етапів: підготовка документації, проєктна робота та власне реставрація.

"Дуже важливо, що хороша реставрація — це не нове будівництво. Це абсолютно інші види робіт, і люди, які здійснюють реставраційні роботи, мають особливу кваліфікацію. Реставратор працює над тим, щоб зберегти автентику. Будь-яка заміна матеріалів, фасадів, кольору фасаду неприпустимі в реставрації", — наголосила заступник міністра.


Нагадуємо, що Міністерство культури та інформаційної політики 3 березня почало приймати заявки на участь у відборі проєктів за програмою "Велика реставрація".

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявляв, що в межах програми упродовж трьох років планується відреставрувати та добудувати близько 150 культурних пам'яток в усіх регіонах України.

На "Велику реставрацію" цього року закладено 2 млрд грн.

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».