У вільному доступі виклали документи зі справи художника-бойчукіста Івана Липківського

Художника розстріляли у 1937 році, звинувативши у належності до націонал-фашистської організації.

Колекцію з 46 документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

 

До збірки увійшли:

  • анкета арештованого художника;

  • протоколи обшуку Івана Липківського;

  • звернення з проханням про помилування до  НКВД УССР;

  • постанова військового прокурора про тримання під вартою Івана Липківського;

  • протоколи допиту Івана Липківського, Михайла Бойчука, Василя Седляра та інших;

  • вирок про засудження художника до розстрілу;

  • довідка про виконання вироку,

тощо. 

"Іван Липківський "зізнався" в усіх можливих злочинах: участі у націонал-фашистській організації, плануванні її членами індивідуального терору вищого радянського керівництва, зокрема Постишева і навіть у тому, що художники підтримували ідеї Гітлера, — розповідає науковий редактор Е-архіву Андрій Вулочин. — На одному з допитів до злочинів зараховується те, що один з учасників вигаданої організації був баптистом".

Серед очільників так званої націонал-фашистської організації Іван Липківський називав свого вчителя Михайла Бойчука. Той, мовляв, висловлювався про необхідність "відділити Україну від Росії такою стіною, щоб навіть аероплан її не перелетів...". Сам Михайло Бойчук на допиті зізнавався про великий вплив, що він мав на свого учня, і що нібито саме він прищепив Липківському націоналістичні погляди.

Попри велику кількість абсурдних звинувачень і зізнань художник все ж спробував написати звернення до НКВД з надією на розуміння: "Прошу дати мені можливість чесним трудом заслужити собі право участі в новому житті…". Однак 13 липня 1937 року митця розстріляли. 

Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.