У вільному доступі виклали документи зі справи художника-бойчукіста Івана Липківського

Художника розстріляли у 1937 році, звинувативши у належності до націонал-фашистської організації.

Колекцію з 46 документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

 

До збірки увійшли:

  • анкета арештованого художника;

  • протоколи обшуку Івана Липківського;

  • звернення з проханням про помилування до  НКВД УССР;

  • постанова військового прокурора про тримання під вартою Івана Липківського;

  • протоколи допиту Івана Липківського, Михайла Бойчука, Василя Седляра та інших;

  • вирок про засудження художника до розстрілу;

  • довідка про виконання вироку,

тощо. 

"Іван Липківський "зізнався" в усіх можливих злочинах: участі у націонал-фашистській організації, плануванні її членами індивідуального терору вищого радянського керівництва, зокрема Постишева і навіть у тому, що художники підтримували ідеї Гітлера, — розповідає науковий редактор Е-архіву Андрій Вулочин. — На одному з допитів до злочинів зараховується те, що один з учасників вигаданої організації був баптистом".

Серед очільників так званої націонал-фашистської організації Іван Липківський називав свого вчителя Михайла Бойчука. Той, мовляв, висловлювався про необхідність "відділити Україну від Росії такою стіною, щоб навіть аероплан її не перелетів...". Сам Михайло Бойчук на допиті зізнавався про великий вплив, що він мав на свого учня, і що нібито саме він прищепив Липківському націоналістичні погляди.

Попри велику кількість абсурдних звинувачень і зізнань художник все ж спробував написати звернення до НКВД з надією на розуміння: "Прошу дати мені можливість чесним трудом заслужити собі право участі в новому житті…". Однак 13 липня 1937 року митця розстріляли. 

Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.