На Хмельниччині знайшли залишки декору зруйнованого костелу

У курортному містечку Сатанів на Хмельниччині під час будівельних робіт знайшли залишки декору зруйнованого костелу Пресвятої Трійці, що був побудований на межі XVI-XVII століть.

Про це кореспонденту Укрінформу розповів журналіст, краєзнавець, дослідник історії Сатанова Дмитро Полюхович.

 

"Вперше інформацію про виявлення різьблених каменів опублікували у соціальних мережах. Їх знайшли під час впорядкування території довкола туристично-інформаційного центру.

Там стояв мур, який посунувся, обвалився і його вирішили по-новому перекласти. Тоді й помітили, що він був зведений із залишків костелу. Знайшли понад 10 фрагментів різних розмірів", - зазначив Полюхович.

За його словами, під час демонтажу муру виявили фрагменти пілястр і карнизів, різьблення яких характерне для межі XVII-XVIII століття. Краєзнавець додав, що елементи декору знайшли біля повороту до місцевого замку.

Полюхович пояснив, що костел Пресвятої Трійці спочатку був дерев'яним, а потім там звели будівлю оборонного типу у готичному стилі. Дата побудови мурованого костелу незрозуміла, адже документи втрачені через татарські набіги. Він акцентує, що швидше за все можна говорити про межу XVI-XVII століть.

У 1936 році костел закрили, а потім розібрали. Будівлю знищили, а на її місці була місцева автоколона, яка зараз перебуває у напівзакинутому стані.

Як зауважує Полюхович, на загадку про зруйнований костел залишився так званий "Петрів камінь", що був основою колони, на якій стояла барокова фігура Благовіщення, яку також знищили.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.