У харківській квартирі Шевельова відкрили літературну резиденцію

У Харкові, у квартирі №46 будинку №22 на вул. Римарській, де жив видатний мовознавець Юрій Шевельов, відкрилася літературна резиденція, першим резидентом якої став поет і прозаїк Юрій Андрухович

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Для мене це величезна честь. Я щасливий, що отримав запрошення стати першим резидентом у цьому без перебільшення знаковому місці", - сказав Андрухович.

Відучора впродовж наступних 10 днів він мешкатиме та працюватиме у квартирі, яка колись належала родині Шевельова. Письменник розповів, що особисто спілкувався з Шевельовим – під час його перебування в Україні та згодом у Нью-Йорку.

Квартира стала другою частиною проєкту "Харківська резиденція "Слово", який реалізується Харківським літературним музеєм за участю письменника Сергій Жадана, видавця Олександра Савчука та родини Набок, які виступили меценатами. Спершу була викуплена та передана в оперативне управління квартира публіциста Петра Лісового в письменницькому будинку "Слово", а тепер у постійному користуванні резиденції буде відреставрована квартира Шевельова.

Як розповіла заступник директора Харківського літературного музею, керівник проєкту "Резиденція "Слово" Тетяна Пилипчук, у квартирі поки що відремонтований простір для проживання власне резидента, в інших кімнатах роботи ще проводитимуться. При цьому будуть максимально збережені автентичні елементи квартири (двері, вікна, ручки, різні деталі, плитка, старі шпалери), також залишатимуться ділянки, які показуватимуть "нашарування" історії помешкання.

Андрухович розповів, що працюватиме в Харкові з матеріалами, які стосуються українського радіо 1930-х років ХХ століття, тож більшість часу проведе в бібліотеці.

"Є конкретна робота: спробую почути деякі голоси з минулого. Тобто з тих часів, коли Харків був столицею українського радіо", – зазначив письменник.

У літмузеї повідомили, що у 2021 році Резиденція прийме у квартирі Шевельова берлінського музиканта Юрія Гуржи та британського режисера Джонатана Бен-Шауля. Гуржи спільно з Сергієм Жаданом працюватиме над музичним альбомом на тексти футуристів XX століття, Джонатан Бен Шауль зосередиться на біографії та творчості Миколи Хвильового, контексті українських 1920-их для майбутньої вистави. Також у квартирі проходитимуть різноманітні культурні заходи, а згодом буде можливий і "літературний туризм".

Одна з кімнат стане меморіальною, експонати для неї вже збирають.

Теми

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?