Уряд Німеччини оголосив про повернення колекції Бенінської бронзи

Уряд Німеччини оголосив, що поверне предмети з колекції Бенінської бронзи, які зберігаються у німецьких музеях. Ці артефакти вивезли з Нігерії в колоніальну еру. З 2022 року вони мають повернутися на Батьківщину.

Про це йдеться у заяві уряду Німеччини.

 

Міністерство культури, Міністерство закордонних справ Німеччини, а також керівництво німецьких музеїв "Бенінської групи діалогу" узгодили спільну декларацію, де вказали, що "взяли на себе зобов'язання" повернути артефакти.

Міністерка культури Німеччини Моніка Грюттерс назвала це "історичною віхою у боротьбі з колоніальним минулим".

"Перед нами стоїть історична та моральна відповідальність, щоб ми висвітлювали колоніальне минуле Німеччини. Ми хотіли б посприяти порозумінню та примиренню з нащадками людей, котрі в колоніальну епоху були позбавлені своїх культурних скарбів", ㅡ сказала вона.

Зокрема, у декларації вказано, що першу частину артефактів мають повернути вже наступного року. Музеї, які зберігають предмети африканського мистецтва, мають встановити та задокументувати їхнє походження.

Ці дані також опублікують на вебсайті, який буде інформаційним ресурсом та контактною базою для позовів про реституцію, що стосуються будь-яких німецьких колекцій з "колоніального контексту".

Німеччина також взяла на себе зобов'язання забезпечити теоретичну базу та кошти для нового музею та створити платформу для обміну знаннями німецькими та африканськими музеями.


Довідка. Бенінська бронза ㅡ колекція з більш ніж 1000 пластин із зображеннями з палацу правителя Бенінської держави. Попри назву, ці артефакти не є бронзовими (вони виготовлені з латуні) та не належать Беніну. Річ у тім, що кордони середньовічного королівства не збігаються з межами сучасних країн, а палац правителя перебував на території сучасної Нігерії.

Бенінське царство було остаточно підкорене англійською військовою експедицією в 1897 році. Тоді ж британські завойовники вивезли з собою африканські артефакти. Частина з них перебуває у Британському музеї у Лондоні, частина ㅡ у колекціях по всьому світу.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".