АНОНС: фестиваль середньовічної культури "Епоха Героїв"

У Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж», 17-18 липня відбудеться фестиваль середньовічної культури «Епоха Героїв»

Протягом 17-18 липня на Хмельниччині пройде фестиваль середньовічної культури "Епоха Героїв". Відбудеться він на території Державного історико-культурного заповідника "Межибіж". Фестиваль проводиться на території фортеці уже не вперше. Торік через карантинні обмеження його відмінили.

 

Як зазначають на сторінці фестивалю організатори, цього року "Епоха Героїв" дивуватиме видовищами. Будуть професійні турніри, змагання з історичного бою, масові баталії.

На фестивалі організують чимало локацій: з майстер-класами з різноманітних ремесел, танці, виступи артистів на малій сцені і на вулиці, торгові локації, показовий середньовічний військовий табір, фотозони, футкорти та дитячу локацію. А також - виступи етногуртів та вечірнє фаєр-шоу.

 

Як зазначають організатори, у бойових номінаціях "Епохи Героїв" беруть участь клуби військово-історичної реконструкції середніх віків та часів відродження з усієї України. Бійці закуті у справжні обладунки і використовують макети справжньої зброї. Змагання проходитимуть за спортивними правилами у повну силу у декількох номінаціях – як чоловічих, так і жіночих.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.