У Львові досліджують документи ОУН з бідону

У Національному музеї "Тюрма на Лонцького" реставрують і досліджують архів референтури Служби безпеки ОУН, який був знайдений на Тернопільщині і переданий до музею

Про це в коментарі Гал-інфо розповів історик, директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

бідон із повстанським архівом знайшли у лісовому масиві на околиці села Рай Бережанського району Тернопільської області. 4 липня бідон із документами привезли до Львова.  Архів передали пошуковці з ГО "Воєнна археологія".

 

"Коли я вперше побачив архів, то це був бідон заповнений багном і водою. Перша думка, яка була з огляду на власний досвід, - ми мало що здобудемо під час його дослідження. Однак перший шар документів був дуже поруйнований. Фактично це фрагменти документів. Але другий шар доволі добре зберігся. Ми оцінили, що архів збережений на 70-80%. Його вдасться реставрувати та оцифрувати, щоб представити в електронному варіанті громадськості", - сказав Руслан Забілий.

За попередніми оцінками дослідників, архів датується 1945-49 роками.

"Ми бачимо таке датування за документами, які вдалося проглянути в процесі роздубльовування цього архіву. Можливо, у процесі дослідження ми дізнаємося більше інформації щодо датування архіву, але зараз ми бачимо, що найбільший масив документації стосується саме цих років", - розповів Руслан Забілий.

Історик припускає, що архів міг належати Службі безпеки ОУН. За його словами, тут практично відсутні пропагандивні документи, що і наштовхує дослідників на думку про приналежність документів до референтури Служби безпеки ОУН. Окрім того, в бідоні виявили матеріали, які  зображають діяльність референтури саме у період 1945-49 років.

"Архів доволі насичений документами. Швидше за все, це був архів референта надрайонного проводу ОУН Бережанщини або окружного референта СБ ОУН. Тобто це доволі високий рівень надрайону або округи", - зазначив Руслан Забілий.

Він додав, що в архіві є документи, які раніше не траплялися.

"Це дуже цікавий матеріал для істориків, який стосується фіксації інформації розміщення гарнізонів  НКВД в період так званої "великої блокади" січня-квітня 1946 року, коли НКВД вирішило провести велику глобальну операцію та одним махом закрити питання щодо боротьби з українським-визвольним рухом. Зафіксовані  населені пункти, кількість гарнізонів, особового складу, точні місця дислокації противника.

Це своєрідні статистичні збірники. Їх в архіві є три. Вони виконані на цигарковому папері та містять детальну інформацію щодо дислокації підрозділів НКВД. До кожного такого збірника додані детально виконані картосхеми із нанесеними населеними пунктами, з місцями дислокації. Це важливо для аналізу ситуації та того, які сили на локальній території були зосереджені, аби протистояти українському підпіллю", - сказав Руслан Забілий.

Окрім цього в архіві зібрано багато інших цікавих для істориків документів. Як зазначив Руслан Забілий, переважно це внутрішні документи референтури СБ, тобто документи, пов'язані з діяльністю цієї структури визвольного руху.

"Тут є контррозвідувальна інформація щодо підрозділів противника, різні списки, доповідні записки. Ще один сегмент – боротьба з агентурою НКВД. Тут є різноманітні протоколи допитів підозрюваних та агентів. Також архів містить інструкції для роботи СБ, записки та помітки, конспекти лекцій, які організовували під час вишколів для працівників СБ. Є тут і тернові звіти та вістки про діяльність не лише підпілля на території району, але й загалом про події в населених пунктах, про діяльність НКВД. Очевидно, це також було важливо для СБ, щоб орієнтуватися та розуміти, що потрібно робити. Натомість відсоток звітної загальної документації, яку збирали підпільники, є доволі малим", - зазначив Руслан Забілий.

Як зазначив історик, архіви СБ ОУН трапляються дослідникам часто, але кожен із них є надзвичайно цінним

"Завдяки здобутій з архівів інформації історики можуть дослідити особливості визвольного руху. Скажімо, серед документів цього архіву є також списки загиблих з короткими біограмами. Це дуже важливо, бо ми можемо дізнатися нові імена підпільників-повстанців, які загинули у тій боротьбі. Можливо, що їхні родичі розшукували їх, а можливо, що їхні нащадки навіть не знали про боротьбу та подальшу долю свого діда чи прадіда", - зазначив Руслан Забілий.

Документи будуть зберігатися в архіві Центру досліджень визвольного руху. Після реставрації та оцифровування вони будуть доступними на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.