Знайдені оригінали міжнародних угод Литви 1920-1930-х рр. передано до архіву

Ці документи у 1939 році вивезено з Литви і відтоді вважались втраченими. Нещодавно їх виявили на смітнику біля будинку, де проживала вдова литовського консула у Канаді Ванда Гіліс

Про це повідомляє lrt.lt.

У Архів Литви передано оригінали важливих для історії країни міжнародних договорів. Зокрема, це договір про мир між Литвою і Радянською Росією, договори Литви з Латвією за період з 1922 по 1925 роки, підписаний в 1934 році в Женеві пакт про співпрацю, порозуміння та взаємну допомогу між Литвою, Естонією і Латвією (договір про створення Балтійської Антанти) і багато інших.

 

"Вся Литва повинна радіти - це важливі, осьові зовнішньополітичні документи", - сказав журналістам під час передачі документів в МЗС глава Центрального державного архіву Литви Далюс Жіжіс.

Директор архіву також сказав, що восени планується виставити документи для ознайомлення громадськості.

Документи, які з 1939 року вдалося зберегти литовському дипломату, генеральному консулу в Канаді Вітаутас Йонасу Гіліс, в четвер передав передав архіву міністр закордонних справ Габріелюс Ландсбергіс.

За словами глави литовської дипломатії, це безпрецедентне зібрання документів.

"Це те, що у нас на сьогоднішній день є кращого в міжнародних договорах. Те, що формувало правову основу зовнішньої політики Литви або вищі досягнення зовнішньої політики до нашої окупації", - сказав Габріелюс Ландсбергіс.

Посол Литви в Канаді Дарюс Скусявічюс розповів, що важливі для Литви документи в Канаді могли бути викинуті після смерті В. Й. Гіліс і його дружини, які їх зберігали.

"Після смерті генерального консула в Торонто документи берегла його вдова, пані Ванда. Після її смерті, через відсутність родичів, коли будинок просто чистили, документи виставили на вулицю, щоб їх забрав сміттєвоз", - сказав дипломат.

Однак, за словами Дарюса Скусявічюса, документи врятував сусід дипломата, канадієць Чарлі Хопкінс. Він згодом сам знайшов представників Литви та безоплатно передав їм свою знахідку.

Передані документи були вивезені з Литви в 1939 році, довгий час про них нічого не було відомо.

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище