Спецпроект

АНОНС: Відкриття реліквійно-документальної виставки «Голокост»

Виставка «Голокост» присвячена одній із наймасштабніших гуманітарних катастроф ХХ ст. За допомогою артефактів із колекції Музею війни та зібрання Музею Шереметьєвих вона розкриває масштаби, особливості перебігу й трагічні наслідки Голокосту для України; висвітлює складні та контроверсійні аспекти трагедії.

Про це "Історичній правді" повідомили у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.

 

За кожним предметом – унікальна й драматична історія. У розділі "Гетто"вперше експонуються передані кілька місяців тому в Україну нагрудні знаки "Зірка Давида", які змушений був носити уродженець Львівщини Леон Бухгольц у далекому Парижі. Їх передав його онук Філіп Сендс – автор книжки "Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова".

Також уперше представлені печатки юденратів Львова й Рівного та поліції єврейського гетто Бердичева, єврейський інформаційний календар, видрукуваний у Львові у період німецької окупації.

Розділи про виконавців і рятівників презентують протилежні досвіди, мотиви та життєві настанови людей, які опинилися перед головним Вибором свого життя – стати на бік злочинців, "покласти душу за дру́ги своя" чи залишитися осторонь.

Свій вибір на користь порятунку восьмирічного Веніаміна Борисковського зробила українська родина Олейниченків із Маріуполя, облаштувавши йому сховок усередині старого піаніно. Віднедавна музичний інструмент став частиною "золотого" фонду Музею. На виставці йому належить одне з ключових місць.

Лише через 80 років уперше з'явилася можливість прочитати послання Меєра Ципеса з Кам'янця-Подільського до сина Ісаака в Харків, написані їдишем. Онука Ісаака Юлія Корсунська, громадянка США, допомогла Музею в перекладі. Розшифровані рядки промовляють до відвідувачів словами безнадії та приреченості.


Час: 2 вересня, четвер, 12:00


Місце: Київ, вул. Лаврська, 27, Експозиція Музею


Акредитація ЗМІ:

e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com

(097) 168-86-57 Жанна Очеретяна

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.