У Софії встановили пам’ятну плиту на могилі видатної українсько-болгарської діячки

У Софії встановили пам’ятну плиту на могилі Лідії Драгоманової-Шишманової – видатної українсько-болгарської громадської діячки, старшої доньки проф. Михайла Драгоманова та дружини проф. Івана Шишманова, першого посла Болгарії в Україні

Про це йдеться на сайті Посольства України у Республіці Болгарія

 

Лідія Драгоманова-Шишманова зробила значний внесок у розвиток і зміцнення українсько-болгарських відносин.

Після одруження та переїзду в Софію, вона стала частиною болгарської інтелектуальної еліти та протягом 40 років була серед найактивніших громадських діячок, опікуючись правами жінок, розвитком болгарського мистецтва та культури, перекладацькою діяльністю. Цар Борис ІІІ нагородив Лiдiю Драгоманову-Шишманову Дамським Хрестом І ступеня за заслуги. 

"Саме на цьому наголосили у своїх виступах Посол Віталій Москаленко, Президент Болгарської академії наук академік Юліан Ревальський, Науковий секретар БАН доц. Елка Трайкова, голова СУОБ "Мати Україна" Олена Коцева під час урочистої церемонії відкриття плити", – йдеться в повідомленні. 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.