Росіяни зруйнували в Україні меморіал своїй армії

У місті Ізюмі на Харківщині внаслідок авіабомбардувань російської армії зруйновано монумент "Атака", споруджений на честь червоноармійців Другої світової війни

Про це повідомив начальник Управління молоді, спорту та іміджевих проєктів Ізюмської міської ради Максим Стрельник.

"Вони зруйнували Меморіал пам'яті Другої світової війни на Крем'янці. Одна зі стел пам'ятника впала від їхнього авіабомбардування. Фашисти! Не забудемо! Не пробачимо!", — пише Стрельник.

Монумент розташовано на горі Крем'янець, висота якої становить 218 метрів. Його було створено у 1988 році на честь 40-річчя "перемоги" радянської армії у Другій світовій війні. Авторами є архітектори Л. Левін, Ю. Градов, В. Лисенко, скульптори Н. Афанасьєва, Ю. Сінкевич та конструктор В. Сусько.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.