Анатомія письмової документації УПА: вийшла нова монографія

Що таке "грипс" або "штафета"? Чим відрізняються повстанські накази від звітів, а "акти большевицького терору" — від протоколів допитів? Як у націоналістичному підпіллі шифрували документи, і як радянські спецслужби займалися їх підробкою? Це лише деякі питання з тих, на які можна знайти відповідь у свіжій науковій монографії кандидата історичних наук Володимира Ковальчука

Що таке "грипс" або "штафета"? Чим відрізняються повстанські накази від звітів, а "акти большевицького терору" — від протоколів допитів? Як у націоналістичному підпіллі шифрували документи, і як радянські спецслужби займалися їх підробкою? Це лише деякі питання з тих, на які можна знайти відповідь у свіжій науковій монографії кандидата історичних наук Володимира Ковальчука.

Про вихід друком своєї праці "Історичній правді" повідомив автор.

 

Її повна назва: "Письмові документи Української повстанської армії та збройного підпілля Організації українських націоналістів-бандерівців (1943-1954 рр.): особливості продукування, класифікація, інформаційний потенціал". Книжка обсягом 560 сторінок складається зі вступу, п'яти розділів, висновків й географічно-іменного покажчика.

У ній дослідник запропонував власну класифікацію письмових документів УПА та післявоєнного збройного підпілля. Автор оглянув небагату історіографію з теми, специфіку первісного та вже актуалізованого масивів документації, перебіг виявлення повстанських "архівів", уже здійснені спроби їхнього опрацювання та безповоротні втрати джерел.

Також історик проаналізував джерельну цінність і ступінь автентичності виявлених документів. Зокрема, читачі дізнаються, у чому відмінності між оригіналами, чернетками й копіями; яким чином співробітники радянських спецслужб використовували документи УПА у своїй оперативній роботі, цитували їх, і з яких причин спотворювали їх зміст (одна з них — погане знання української мови).

Володимир Ковальчук застановляється й над тим, як в МГБ підробляли та легендували документи українського повстанського руху.

"Цікавий приклад підробленого НКВД документа, — розповідає історик— лист, якого нібито Головний провід ОУН влітку 1945-го "написав" до письменника Максима Рильського. Певно, у тому підробленому листі було щось таке, щоб викликати бажання у членів місцевого оунівського підпілля вчинити замах на Рильського. Документ завербована чекістами кур'єрка Калуженко передала для очільника підпілля ОУН на Волині. Микола Козак ("Чупринко") в зміст листа не повірив і переслідування Максима Рильського не ініціював".

Четвертий розділ присвячений "мікросвіту" документів. Зокрема, там досліджено стилістику й фразеологію джерел, присутність у текстах діалектизмів й іншомовних запозичень. Визначено, яким чином різні частини документів зашифровувалися, позначалися цифронімами та криптонімами, скорочувалися, замінювалися на "езопову мову", як застосовувал тайнопис.

У останньому, п'ятому розділі дослідник на конкретних прикладах "демонструє" значущість інформаційного потенціалу документальних комплексів УПА й післявоєнного збройного підпілля, типові теми, які повстанці "обговорювали" під час епістолярного діалогу. А ще з монографії можна дізнатися, чому письмові документи є потужним джерелом біографічної інформації про визначних діячів українського визвольного руху.

Автор книги обіцяє, що незабаром вона з'явиться у вільному доступі в мережі інтернет. Поки з її фрагментами можна ознайомитися на сайті Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського.

Теми

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.