У Латвії повалили радянську "батьківщину-мати"

Цей пам'ятник використовували росіяни для просування своєї ідеології "русского міра"

В понеділок, 23 серпня, у латвійській столиці - Ризі - розпочався демонтаж комплексу радянських пам'ятників. Спочатку було демонтовано три статуї радянських солдат. 24 серпня близько 9 ранку повалено статую радянської "батьківщини-матері".

Центральний елемент комплексу - обеліск - поки що залишається на місці, але також буде демонтований.

В середовищі росіян, що перебувають в Латвії, поширювались заклики протидіяти демонтажу російських маркерів у Ризі. Однак, відгукнулись лише декілька десятків росіян. Під час їх зібрання сталось кілька словесних перепалок та сутичок між прихильниками та противниками демонтажу радянського пам'ятника. Кількох учасників акції затримано.

В РФ заявили, що уже відкрили кримінальну справу.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.