Полонському історичному музею археологи передали майже 200 артефактів

Історичному музею в Полонному на Хмельниччині передали 186 артефактів, які виявили під час археологічних розкопок у 2021 році

Про це кореспондентові Укрінформу розповів керівник Кам'янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба" Інституту археології НАН України Павло Нечитайло.

"Ми передали музею колекцію виробів із чорного та кольорового металу, яка опрацьована завідувачем відділу археології та реставрації Рівненського краєзнавчого музею Олексієм Войтюком. Там зібрані переважно мідні монети кінця XVII і середини XVIIІ ст., які традиційні для цього періоду, зокрема, польські боратинки, мідні соліди, а також кілька монет російського карбування першої половини XVIIІ ст.", - відзначив археолог.

Серед виробів з кольорового металу вирізняється колекція типових для давньоруського часу і XVIIІ ст. ґудзиків. Музею також передали речі індивідуального вжитку мешканців Полонської фортеці, а саме: перстні та печатки ІІ половини XVII – першої половини XVIIІ ст., амулет у вигляді ножа, що датується ХІІ ст.

Окрім того, в колекції артефактів є наконечники стріл, фрагменти залізних інструментів, зброї, поясні пряжки, підкови для взуття.

У 2021 році в місті Полонне археологи провели масштабне дослідження фортеці, що датується другою половиною XVII-XVIII ст. Тоді Кам'янець-Подільська архітектурно-археологічна експедиція знайшла артефакти, які свідчать про те, що Полонне є найстарішим містом Хмельниччини. Серед знахідок – унікальна свинцева грамота ХІІ століття.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.